РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ПРИВАТНИХ ТА ПРИВАТНО-ОРЕНДНИХ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ОБОРОТНИМИ ЗАСОБАМИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ
2.1. Розвиток і сучасний стан виробничо-господарської діяльності приватних та приватно-орендних підприємств
Удосконалення відносин власності і форм господарювання є одним з основних напрямків проведення аграрної реформи в сучасних умовах. Невідповідність форм господарювання, які будувалися на монополії державної власності на землю, майно і вироблену продукцію, давала державі можливість нав'язувати економічні відносини, які не зацікавлювали працюючих на землі в результатах своєї праці [121, с. 3].
Аграрна реформа в Україні передбачала роздержавлення і приватизацію землі та створення рівноправних організаційно-правових форм господарювання ринкового напряму. У результаті її здійснення впроваджена приватна власність на землю, проведено роздержавлення земель із передачею їх у власність колективним сільськогосподарським підприємствам із наступним розпаюванням між працівниками та пенсіонерами господарств. Замість домінуючої колгоспно-радгоспної форми господарювання на рівноправній основі створені й розвиваються різні форми господарювання. Подальшого розвитку одержали побудовані на приватній власності на землю й індивідуальній або сімейній формах організації праці особисті селянські господарства, створена нова форма господарювання - фермерство. Колективні сільськогосподарські підприємства і значна частина радгоспів реформовані у різні господарські формування ринкового напряму, побудованих на приватній і державній власності на землю у поєднанні з колективними формами організації праці (рис. 2.1.).
Рис. 2.1. Схема організаційно-правових форм господарювання в сільському господарстві
Здійснено перерозподіл землі між господарськими формуваннями. У 1990 році існувало дві форми (категорії) господарств: сільськогосподарські підприємства і господарства населення, які використовували відповідно 93,5 і 6,5 % сільськогосподарських угідь. Особливі зміни відбулися після видання 3 грудня 1999 року Указу Президента України " Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" [89, с. 17].
Здійснення аграрної реформи змінило економічну ситуацію на селі, сформувало якісно нове економічне середовище, яке зумовило формування вільного товаровиробника як реального власника та розвиток підприємницької діяльності.
Підприємництво як суспільне явище відображає виробничі відносини і є особливим типом людської діяльності, яка стратегічно зорієнтована на успіх, на одержання прибутку. Підприємець - це людина, яка володіє знаннями, капіталом і використовує їх в інтересах суспільства [99, с. 10].
Процес реформування сільського господарства на основі створення нових підприємницьких структур - виважена акція, яка має відповідати загальним вимогам, що реалізуються шляхом дотримання чинного законодавства, економічного обґрунтування доцільності реорганізації діючого підприємства та створення як альтернативного нового аграрного формування. Відповідно при переході до ринкових відносин аграрного сектора економіки актуальним залишається постійне відстеження процесів розвитку підприємництва, становлення нових підприємницьких структур на селі, напрямів та ефективності їх діяльності, організаційно-правового забезпечення тощо. При цьому важливим є збереження прав і розмірів власності засновників даного агроформування й забезпечення інтересів власників у процесі його подальшої діяльності (дивіденди, доходи, виробничі зв'язки та ін.), врахування соціально-психологічних настроїв працівників агроформування та можливостей сприйняття реорганізації з боку реальних потенційних партнерів, наявність кадрів для організаційно-технічного забезпечення реорганізації, узгодження інтегральної діяльності учасників новостворюваного аграрного формування [99, с. 11].
Проведені дослідження створення і розвитку різних організаційно-правових форм господарювання підтвердили той факт, що таке їх різноманіття є закономірним явищем при становленні ринкових відносин у сільському господарстві (табл. 2.1).
В Миколаївській області у 2005 році налічувалось 298 сільськогосподарських підприємств, окрім підсобних сільських господарств та підприємств, що ведуть спрощений бухгалтерський облік, з них 98 приватних та приватно-орендних сільськогосподарських підприємств, 150 господарських товариств, 8 сільськогосподарських кооперативів, 20 великих селянських (фермерських) господарств та 8 інших. Державних підприємств в області залишилося 14 одиниць. Найбільша кількість сільськогосподарських підприємств розташована у Первомайському районі - 39 господарств, з яких 17 - це приватні та приватно-орендні сільськогосподарські підприємства (рис. 2.2.).
Таблиця 2.1
Реформування колективних сільськогосподарських підприємств по адміністративних районах Миколаївській області (на 01.01.2006 р.?)
РайонКількість недержавних сільськогосподарських підприємств , що підлягали реформуваннюСтворено нових агро-формуваньу тому числіприватних та приватно-орендних сільськогосподарських підприємствгосподарських товариствсільськогосподарських кооперативівселянських (фермерсь-ких) господарствінших суб'єктів господарюванняАрбузинський14716---Баштанський4221219---Березанський2013731-2Березнегуватський261458--1Братський191256--1Веселинівський231429-3-Вознесенський251578---Врадіївський15743---Доманівський231257---Єланецький19835---Жовтневий26133622-Казанківський1915410-1-Кривоозерський191372-31Миколаївський1812191-1Новобузький2920137---Новоодеський2315-132--Очаківський1411191--Первомайський3637171118-Снігурівський3116101-32м. Миколаїв-918