РОЗДІЛ 2
ЕКОНОМІЧНІ СУПЕРЕЧНОСТІ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ЗАСТОСУВАННЯ АНТИКРИЗОВИХ ЗАХОДІВ У
ПІДПРИЄМСТВАХ АПК
2.1. Аграрна реформа як необхідна умова та засіб подолання кризових явищ в
сільському господарстві
Метою нашого дослідження було виявлення тенденцій та економічних суперечностей
застосування антикризових заходів у сільськогосподарських підприємствах шляхом
визначення особливостей реформування сільського-сподарських підприємств,
проблем новостворених формувань, з’ясування економічної ситуації, аналізу
причин її виникнення, а також визначення основних факторів і розробки
пропозицій щодо вирішення наявних проблем в аграрних підприємствах України.
Предметом проведених спеціальних досліджень були 30 типових
сільськогосподарських підприємства у трьох районах Київської області –
Білоцерківському, Володарському, Сквирському (додаток А), а також стан аграрних
підприємств Київської області і України в цілому. Визначення стану і оцінка
економічності діяльності досліджуваних аграрних підприємств здійснювалась на
основі наявних даних ІАЕ і власних досліджень.
Необхідною умовою та засобом антикризового управління підприємствами АПК є
аграрна реформа, що відбувається в умовах глибокої економічної кризи. Негативні
явища, які супроводжували реформування, іноді видозмінювали реальний зміст
багатьох перетворень, спотворючи їх хід і наслідки. Проте рішучим кроком у
подоланні трансформаційної кризи став Указ Президента України № 1529/99 від 3
грудня 1999 р. "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного
сектора економіки" [5]. Ним передбачено реформування колективних
сільськогосподарських підприємств, що не відповідають вимогам ринкової
економіки, у господарські структури, засновані на приватній власності –
селянські (фермерські) господарства, приватні підприємства, господарські
товариства і сільськогосподарські кооп-еративи.
У ході виконання Указу Президента України структура недержавних
сільськогосподарських підприємств на початку 2000 року зазнала суттєвих змін.
Так, якщо на 1 грудня 1999 року найбільш поширеною формою аграрних підприємств
в Україні були колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) – 64%, то на
сьогодні такої організаційної форми немає. У сільськогосподарських
підприємствах землі, які раніше становили колективну власність, насьогодні
повністю розпайовані.
З 30 досліджуваних колективних сільськогосподарських підприємств у 2000 році 10
перетворилися у приватні підприємства (4 з них – на приватно-орендні
підприємства, що складає 13,3% від загальної кількості, 6 – приватні
сільськогосподарські підприємства), на 15 – господарські товариства (товариства
з обмеженою відповідальністю), що складає 50%, і 5 – у сільськогосподарські
виробничі кооперативи – 16,7%. У 36,7% випадків відбувся поділ підприємства на
2 формування або виділення селянського (фермерського) господарства. Також у
жодному з досліджених підприємств не було випадку виділення земельної ділянки
під ведення особистого підсобного господарства (рис. 2.1).
Площа сільськогосподарських угідь у досліджуваних господарствах у 2001 році
коливався від 258 га до 3665 га. Середній показник становив 1669 га, який
порівняно з 1994 роком в середньому на 17 % зменшився, площа орних земель теж
відповідно зменшилася – на 13 %. Причиною такого скорочення були поділ великих
підприємств та передача площ сільськогосподарських підприємств у приватну
власність з метою створення фермерських підприємств.
Рисунок 2.1. Структура правової форми досліджуваних підприємств
Слід зазначити, що частка ріллі у 2001 році (96,5 %) порівняно з 1996 роком
зросла. Ця зміна відбулася за рахунок скорочення інших площ (луки, ліси та ін.)
(табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Площа сільськогосподарських угідь в досліджуваних господарствах
Показник
1996 р.
2001 р.
Площа
с.-г. угідь, га
У т.ч. рілля
Площа
с.-г. угідь, га
У т.ч. рілля
га
га
Середнє значення
2016
1846
91,6
1669
1610
96,5
Max
3848
3311
86
3665
3596
98,1
Min
759
680
90
258
258
100
Проте керівники господарств переконані, що розміри земельних угідь зменшувати
непотрібно. На їх думку, саме великі розміри господарств дозволять вести бізнес
ефективно.
Умови земельних орендних угод були рекомендовані органами виконавчої влади [1].
Строк оренди у формуваннях, що досліджувалися, становить від 3 до 10 років (31
% угод укладені на строк до трьох років, 44 % на – 4 – 5 років і 15 % угод — на
6– 10 років). Більш ніж у половині господ-дарств передбачено автоматичне
продовження орендної угоди на новий строк.
В усіх угодах сторони (орендатор і орендодавець) мають право достроково
розірвати угоду за своїм бажанням. При цьому штрафні санкції за розірвання
угоди, як правило, не передбачені. У багатьох випадках в орендних угодах
земельної ділянки (паю) висувається вимога орендодавцю протягом дії угоди
утриматися від виділення земельної ділянки в натурі.
Земельними орендними угодами передбачена орендна плата в розмірі 1,0 – 1,5% від
грошової оцінки земельної ділянки. У деяких угодах перед-бачена орендна плата в
розмірі 1,0 – 1,5% від вартості земельного паю, але при цьому вважається, що ця
вартість дорівнює грошовій оцінки землі. Одним словом, різниця між вартістю
землі й її грошовою оцінкою відсутня. Орендна плата виплачується продукцією або
послугами на протязі року або продукцією - одноразово після збору врожаю.
Діяльність новостворених підприємств базуєтьсяна орендних відносинах (крім
кооперативів і акціонерних товариств). Так, якщо за вибіркою розмір статутного
капіталу підприємства становить 26,8 тис. грн, то майно орендується на суму 4,7
млн грн
- Київ+380960830922