РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ РОЗВИТКУ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ
В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ РЕГІОНУ ТА ОЦІНКА
ЙОГО ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ
Загальна характеристика тенденцій розвитку сільського
господарства Харківської області
Вибір конкретної країни для здійснення інвестицій проводиться за допомогою
вивчення потенційних ризиків на основі рейтингових оцінок авторитетних
міжнародних інституцій.
Кредитні рейтинги служать для фінансових інвесторів орієнтиром щодо надійності
вкладень у боргові зобов’язання компаній, муніципалітетів чи урядів. Це
дозволяє інвесторам сформувати якісний інвестиційний портфель і оперативно
маніпулювати активами в разі зміни рейтингових оцінок.
Загальновідомі національні рейтинги інвестиційного клімату та ризиків, що
періодично публікуються провідними економічними журналами світу (Euromoney,
Fortune, Institutional Investor’s, The Economist), а також найбільш іменитими
експертними агентствами (Moody`s, Standard & Poor`s, Fitch, IBCA). Однак,
Україна має невисокий кредитний рейтинг і економічні індекси, які визначають
вищевказані міжнародні інституції.
Але не всі регіони в Україні мають однакові економічні показники, і тому
інвестор в змозі вибрати регіон, що імпонуватиме його власним уподобанням. З
точки зору стратегічного інвестора проводить оцінку інвестиційного клімату
недержавний аналітичний центр “Інститут реформ”. В якості показників для
розрахунку річного інвестиційного рейтингу застосовуються: економічний розвиток
регіонів; ринкова інфраструктура; фінансовий сектор; людські ресурси; місцева
влада та підприємництво. Так, за даними інвестиційного рейтингу [124],
Харківська область станом на 01.01.2005 року посіла друге місце в рейтингу та
потрапила до групи так званих «лідерів» рейтингу (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Рейтинг інвестиційної привабливості регіонів України
станом на 01.01.2005 [124]
Надаючи загальну характеристику потенціалу об’єкту дослідження, необхідно
сказати про вигідне географічне розташування Харківської області, що підвищує
її економічний потенціал. Довжина області з півночі на південь складає 210 км,
зі сходу на захід – 225 км. Площа регіону – 31,4 тис.км2 (5,2 території
України). За цим показником Харківська область посідає 4 місце в країні,
поступаючись лише Одеській, Дніпропетровській та Чернігівській областям.
Природно-ресурсний потенціал Харківської області складається з мінеральних,
водних, земельних, лісових, фауністичних та природних рекреаційних ресурсів.
Харківська область за сумарним природно-ресурсним потенціалом займає п’яте
місце в Україні. В самій області головними природними ресурсами є земельні та
мінеральні [125, с 10].
В межах регіону налічується понад 150 різновидів ґрунтів. Переважаючий тип
ґрунтів – чорноземи звичайні.
Земельний фонд Харківської області складає 3141,8 тис. га, з них 2419,9 тис. га
(або 77 %) займають сільськогосподарські угіддя, в тому числі рілля – 1928,6
тис. га, що свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєності
земель. В структурі сільськогосподарських угідь рілля складає 80 %, багаторічні
насадження – 2 %, сіножаті – 5 %, пасовища – 13 %.
Крім того, лісові площі займають 416,5 тис. га (13 % від загальної площі
земель), болота – 30,9 тис. га (1 % від загальної площі земель), під водою –
60,5 тис. га (2 % від загальної площі земель), інші землі – 227,8 тис. га (7 %
від загальної площі земель) [126, с. 122, 558].
Основними землекористувачами в області є сільськогосподарські підприємства та
господарства населення, у використанні яких перебуває 75 відсотків від
загальної площі області, в тому числі в сільськогосподарських акціонерних
товариств – 29 %, в сільськогосподарських кооперативів – 4 %, державних
сільськогосподарських підприємств – 5 %, громадян – 19 % [127, с. 13].
Аналіз сучасного стану земельних ресурсів області свідчить про глибоку їх
деградацію, що виражається, в першу чергу в значному збільшенні площ еродованих
земель.
Цьому сприяло безпідставне розорювання значних площ земель на схилах і в
заплавах річок, що приводить до порушення екологічно-оптимального
співвідношення ріллі, сіножатей, пасовищ і лісових насаджень. Природне
середовище значною мірою втратило притаманну властивість саморегуляції.
Крім ерозії, деградація ґрунтового покриву виражається у збідненні його гумусом
та поживними речовинами, засоленні і перезволоженні, внаслідок підняття рівня
ґрунтових вод, а також у зв'язку з іншими негативними природними і
антропогенними явищами: забрудненням території шкідливими речовинами,
порушенням ґрунтового покриву при будівельних роботах, погіршенням стану
природних кормових угідь, заростанням їх дрібноліссям і чагарником, замуленням
річок та інше.
Внаслідок інтенсивного землеробства сільськогосподарське освоєння території
області досягло 77 %, а розораність сільськогосподарських угідь складає 80 %.
Сільськогосподарське освоєння території області в порівнянні із земельними
фондами країни та провідних держав світу надзвичайно високе. Так
сільськогосподарське освоєння України складає 69 відсотків, а розораність
території - 55 відсотків. Освоєння земельних ресурсів країн Європи складає в
середньому 53 % - 65 %, а розораність території – 26 % - 30 %.
До 2010 року, відповідно до Комплексної програми розвитку сільського
господарства Харківської області у 2001-2005 роках та на період до 2010 року
[128], передбачається скоротити розораність земельного фонду Харківської
області на 429 тис. га.
В процесі земельної реформи та створення нових агроформувань значно порушені і
майже знищені раніше введені і освоєні сівозміни. Одним з найважливіших за
- Київ+380960830922