Ви є тут

Обґрунтування ефективного розвитку виробництва продукції олійних культур

Автор: 
Шайко Олена Григорівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U001850
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА
І ПЕРЕРОБКИ ПРОДУКЦІЇ ОЛІЙНИХ КУЛЬТУР У ЧЕРКАСЬКІЙ ОБЛАСТІ
2.1. Стан та тенденції виробництва і реалізації продукції олійних культур
Вирощування олійних культур є традиційною галуззю сільсько­господарського
виробництва України і важливою складовою стратегії економічного розвитку
держави. Протягом останнього десятиріччя в Україні спостерігається стала
тенденція розширення посівних площ олійних культур, що зумовлено зростаючим
попитом на рослинну олію та високобілкові шроти на внутрішньому та світовому
ринках. Експорт насіння до останнього часу був однією з небагатьох галузей
української економі­ки, яка певною мірою забезпечувала валютні надходження до
державного бюджету. У структурі сукупного експорту сільськогосподарської
продукції в 2000 р. олійне насіння та плоди займали лідируючі позиції, хоча
після введення експортного мита на насіння соняшника ситуація кардинально
змінилась. Якщо в 1999 р. частка насіння соняшника становила 10,5 %, а олії –
1,8 %, у структурі експорту продукції АПК, то у 2003 р. ці показники були
відповідно 9,6 та 20,5 % [103, с. 134].
Виробництво продукції олійних культур в Україні нині розвивається екстенсивним
шляхом: порівняно із 1990 р. площі соняшнику зросли в 2003 р. в 2,3 рази і
досягли рекордних 3,8 млн. га (замість науково обґрунтованих 1,5-1,7 млн. га)
[132, с.83]. Середня врожайність по Україні за даний період знизилась майже на
третину – до 11,2 ц/га. В окремих областях в 2003 р. вона була катастрофічно
низькою, зокрема сільськогосподарськими підприємствами Криму було зібрано лише
по 6,8, Хмельницької – 8,0, Херсонської – 8,3 ц/га. Однією з причин зниження
урожайності соняшнику в цілому в Україні, на думку ряду фахівців, є його
поширення у регіонах, які не мають відповідних грунтово-кліматичних умов для
його вирощування, зокрема в зоні Полісся, Закарпаття [92, 132].
Викликає занепокоєння значне перевищення темпів росту посівних площ над темпами
росту валових зборів цієї культури. Оскільки подальше збільшення посівних площ
соняшнику обмежується вимогами агротехніки щодо чергування культур у польовій
сівозміні, проблема збільшення виробництва насіння олійних культур викликає
необхідність визначення оптимальної структури їх посіву та розміщення по
грунтово-кліматичних регіонах з метою раціонального використання
агрокліматичного потенціалу, враховуючи екологічний фактор.
Черкаська область належить до регіонів із сприятливими природнокліматичними
умовами для культивування олійних культур. Із цієї групи культур в регіоні
вирощується соняшник, озимий та ярий ріпак, соя, на незначних площах
висівається мак та рижій. Регіон є лідером за обсягами виробництва насіння
ярого ріпаку. В 2003 р. Черкащина забезпечила 11,2% валового збору цієї
культури в Україні. Черкащина входить до “соєвого поясу” України і посідає
четверте місце за виробництвом сої: починаючи з 2001 р., в аграрних формуваннях
області зосереджується понад 10% посівів сої. Частка виробників регіону у
валовому виробництві соняшника незначна, не перевищує 3,1% (додаток А). В
цілому тенденції розвитку галузі в регіоні і в цілому по країні збігаються,
проте темп росту виробництва ріпаку ярого та сої на Черкащині значно вищий, ніж
в середньому по Україні.
За останні 5 років олійні культури в регіоні вирощувалися на площі 84,0 тис.
га, середній валовий збір їх становив 104,7 тис. т. Найбільш поширеною олійною
культурою в регіоні, як і по Україні в цілому є соняшник, хоча протягом
останніх років частка соняшника у посівах олійних культур скоротилась. За
останнє десятиріччя в 2001 р. вперше спостерігалось скорочення посівної площі
соняшника, що пов'язано також із втратою зарубіжних ринків збуту через введення
експортного мита на насіння. Проте в наступні роки знову відзначається її
зростання (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Динаміка площ олійних культур в сільськогосподарських підприємствах Черкаської
області, га
Культура
1990р.
1995 р.
1999р.
2000р.
2001р.
2002р.
2003р.
2003 р. у % до

1990р.
1995р.
Соняшник
36954
54522
58714
78036
48678
58477
104503
282,8
191,7
Ріпак ярий
56
486
7359
3585
705
1586
4780
85,4р.
983,6
Ріпак озимий
1013
780
1025
1085
3994
1846
20
2,0
2,6
Соя
3800
694
2171
5149
8476
11538
18069
475,5
26,03р
Разом
41823
56482
69269
87855
61853
73447
127372
304,6
225,5
Виробництво продукції олійних культур в Черкаській області динамічно
розвивається. Порівняно із 1990 р. у 4,8 рази, а з 1995 р. – у 26 раз
збільшились посівні площі сої, значно зросли і площі ярого ріпаку. Дещо інша
ситуація склалась із озимим ріпаком: до 1998 р. спостерігався спад виробництва,
а починаючи з 1999 р. сільськогосподарські підприємства поступово нарощували
посівні площі цієї культури і досягли максимуму (4,0 тис. га) у 2001 р.
Внаслідок вимерзання посівів площі збирання озимого ріпаку в 2003 р. склали
лише 20 га, в той час коли під урожай цього року було посіяно понад 12 тис. га.
Проте останній рік не можна вважати типовим через складні погодні умови.
В області намітилась чітка тенденція до розширення виробництва інших
нетрадиційних олійних культур. Якщо в 1995 р. під посіви соняшника було
відведено 96,5% площ, зайнятих олійними культурами, то в 2003 р. – 82,0%. За
цей період особливо чітко простежується зростання частки сої. Якщо у 1995 р.
під посіви сої було відведено лише 1,2% площ, зайнятих олійними культурами, то
у 2003 р. на її частку припадало 14,2%. Таку тенденцію слід вважати позитивною,
оскільки на відміну від соняшника, що виснажує землю, соя збагачує грунт
біологічним азотом і вважає