РОЗДІЛ 2
ІНТЕГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В МОЛОКОПРОДУКТОВОМУ ПІДКОМПЛЕКСІ РЕГІОНУ
2.1. Стан розвитку молочного скотарства регіону
Молокопродуктовий підкомплекс є одним із пріоритетних у продуктовій структурі АПК України. Проте протягом останніх років він знаходиться у кризовому стані, як і сільське господарство в цілому.
Аналогічними є проблеми розвитку сільського господарства Житомирської області і молокопродуктового підкомплексу регіону зокрема.
Житомирська область створена у 1937 р., розміщена у північній частині Правобережної України і займає п'яте місце серед інших областей за площею (29,9 тис. км2). На півночі вона межує з Республікою Білорусь, на сході - з Київською, на півдні - з Вінницькою, на заході - з Хмельницькою та Рівненською областями. За конфігурацією Житомирщина витягнута з півдня на північ - 230 кілометрів, а зі сходу на захід - близько 170 кілометрів [63, с. 5]. Територія Житомирщини за своїми грунтово-кліматичними та економічними умовами поділяється на дві основні зони: Полісся і Лісостеп.
Земельний фонд Житомирщини станом на 1 січня 2005 р. складає 2982,7 тис. га, або 4,9 % території України. В сільськогосподарському використанні знаходиться 1490,2 тис. га сільськогосподарських угідь, з них 1068,2 тис. га ріллі. За останнє десятиріччя (1995-2005 рр.) на 12,2 % відбулось зменшення площі ріллі, що пояснюється поверненням малопродуктивних земель, особливо в зоні Полісся, до свого природного стану.
Послаблення контрольних функцій держави за використанням ґрунтів призвело до того, що земельні ресурси розглядаються землевласниками як джерело і засіб отримання прибутку, не плануючи при цьому матеріальні і фінансові ресурси та їх збереження і відновлення.
В складі Житомирської області на початок 2005 р. налічувалось 23 райони, 11 міст, у тому числі 5 міст обласного значення, 43 селища міського типу та 1624 сільських населених пункти. Чисельність наявного населення Житомирщини становила на 1 січня 2005 р. 1345,1 тис. осіб, з них 760,2 тис. осіб (56,5 % від усього населення) проживало у міський місцевості та 585,1 тис. осіб (43,5 %) - у сільській місцевості, або 3,9 % їх загальнодержавної чисельності. Майже половина цієї чисельності складало населення працездатного віку. Сільськогосподарською діяльністю щорічно зайнято більше 40 % працюючих у всіх сферах економіки області.
Клімат Житомирської області помірно-континентальний, з теплим і вологим літом і м'якою хмарною зимою. Середня багаторічна температура найхолоднішого місяця (січня) становить -6є, найтеплішого (липня) +17 - +19є. Середня річна температура повітря в області становить +6 - +7є, а річна кількість опадів - 645,6 мм. Сума опадів у період активної вегетації майже вдвічі менша, що забезпечує позитивний баланс вологості у ґрунті, і разом з тим нормальний розвиток сільськогосподарських культур, зокрема таких як озиме жито, озима пшениця, льон-довгунець, картопля тощо.
Такі кліматичні умови обумовлюють і свій виробничий напрям аграрних підприємств. Так, для північних районів області виробничим напрямом є льонарсько-картоплярсько-зерновий з молочно-м'ясним тваринництвом; для південних та центральних районів - буряко-зерновий з молочно-м'ясним тваринництвом і частково хмелярством.
У процесі переходу до ринку загострилась проблема еколого-продовольчої безпеки України із сталою тенденцією до подальшого погіршення ситуації. Так, зниження доходів усіх верств населення зумовило зменшення споживання продовольчих продуктів. Низька платоспроможність населення, погіршення стану навколишнього природного середовища негативно позначаються на здоров'ї української нації [93, с. 16; 116, с. 9].
Стратегічним пріоритетом соціального та економічного розвитку країни є підвищення рівня продовольчої безпеки держави на основі нарощування виробництва продуктів харчування, поліпшення їх якості та збалансованості за поживними елементами, а також забезпечення більшої доступності кожної людини до продовольчих ресурсів для здорового харчування, бо здоров'я нації забезпечує добробут суспільства, високий економічний рівень розвитку держави. Тому головна мета реорганізації економічних відносин в аграрному секторі виробництва - гарантоване забезпечення населення високоякісними та екологічно чистими продуктами харчування [16, с. 8]. Проблема екологічної безпеки особливо стосується досліджуваного регіону, оскільки після аварії на ЧАЕС на території Житомирської області 9 районів із 23 зазнали наслідків цієї трагедії.
У наслідку аварії на Чорнобильській атомній електростанції відбулося радіоактивне забруднення сільськогосподарських угідь сумішшю продуктів ядерного розпаду та нейтронної активізації переважно Новоград-Волинського, Володар-Волинського, Ємільчинського, Коростенського, Лугинського, Малинського, Народицького, Овруцького та Олевського районів Житомирської області. Зона радіоактивного забруднення формувалась у відповідності з метеорологічними умовами перенесення повітряних мас, забруднених радіоактивними речовинами, що надходили із зруйнованого блоку станції. Радіоактивні речовини розподілилися на території області нерівномірно. Відмінності у щільності радіоактивного забруднення межуючих угідь або населених пунктів досягли 10 і більше разів. І хоча після аварії було вжито чимало заходів по їх дезактивації, усе ж негативні наслідки мають місце [146, с. 210-211, 216-217].
Радіаційний стан на забрудненій території формують цезій - 137 і стронцій - 90. Цезій - 137, хімічний аналог калію, бере участь у всіх реакціях обміну в рослинах, організмі тварин та людини, біологічно дуже рухливий і порівняно швидко виводиться з організму. Стронцій - 90, хімічний аналог кальцію, характеризується високою засвоєністю рослинами і тваринами, повільно виводиться з організму, бо накопичується в кістковій тканині [118, с. 5].
Як видно з табл. 2.1, з 607,9 тис. га обстежених сільськогосподарських угідь у зоні зі щільністю забруднення радіоцезієм понад 15 Кі/км2 знаходились 9,2 тис. га, 5,1 - 15
- Київ+380960830922