РОЗДІЛ 2. МОДЕЛЮВАННЯ ПОКАЗНИКІВ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ АПК, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СТАН ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ ТЕРИТОРІЇ
2.1 Формування наукового підходу до вирішення проблем моделювання системи показників для управління продовольчою безпекою території
Для обґрунтування наукового підходу до вирішення проблеми продовольчої безпеки території можна частково використати існуючі підходи до класифікації напрямів теорії еколого-економічної рівноваги [15, 17, 57], які базуються на системах класифікаційних ознак, що віддзеркалюють поточне уявлення авторів про об'єкт дослідження. Справа в тому, що часто класифікаційні ознаки (критерії групування) відображають не суттєві ознаки наукової теорії, а сфери її практичного застосування. Тим самим принцип наукового аналізу і класифікації теоретико-методологічних концепцій нерідко підмінюється аналізом їх сумісності з рішенням поточної прикладної задачі [10, с. 6-8].
Самі по собі аналіз і класифікація наукових напрямів забезпечення продовольчої безпеки території у загальній теорії сталого розвитку людства або еколого-економічної рівноваги не є самоціллю цієї дисертаційної роботи. Вони тільки дозволяють нам простежити взаємозв'язки, точки зіткнення, взаємні доповнення і протиріччя для обгрунтування найбільш прийнятної, адекватно описуючої предмет дослідження теоретичної концепції продовольчої безпеки, взаємозв'язок з концепціями загальної економічної теорії.
У контексті справжнього диссертаційного дослідження комплексною оцінкою є узагальнююча думка про рівень продовольчої безпеки території з урахуванням чинника екологічної безпеки у взаємозв'язку з виробничими ресурсами і кінцевими екологічними, економічними і фінансовими результатами господарської діяльності агропромислового комплексу цієї території. Комплексна оцінка повинна служити інструментом обліку, аналізу, планування і регулювання, показником ефективності прийнятих раніше управлінських рішень.
Останнім часом збільшилася кількість теоретичних досліджень по різних аспектах даної проблеми, а в практичній площині окремі держави стали розробляти плани досягнення сталого розвитку. Єдине, чого досі не досягнуто, так це консенсусу відносно уявлення про те, що являє собою стала світова економіка, як її сформувати і який вплив на сучасний стиль життя надасть "рушення до сталості". Більш конкретно це означає, що за загальними положеннями переховується дуже багато неясностей відносно того, що робиться, що потрібно робити або дійсно можна зробити для переорієнтації економічної діяльності на меті досягнення сталого розвитку.
Як критерії, якими доцільно керуватися як при оцінці концепцій окремих напрямів економічної науки в минулому, так і для обґрунтування структуростворюючих положень нової парадигми продовольчої безпеки в теорії еколого-економічної рівноваги на планеті, на наш погляд, доцільно прийняти наступні:
- система соціальних цінностей і цільових установок, які зумовлюють соціальну спрямованість економічної парадигми загалом;
- характер і структура виробництва матеріальних благ і послуг, а також їх розподіли, привласнення і споживання, включаючи взаємодію власності, звичаїв, моралі і прав;
- господарський механізм координації, регулювання і мотивації соціально-економічних процесів.
Питання пріоритетності соціальних цінностей і цільових установок суспільного розвитку зовсім не вичерпуються дотриманням загальнолюдських принципів моралі, прагматичним розумінням необхідності забезпечення соціальних функцій держави. Вони торкаються фундаментальних, загальносистемних взаємовідносин економіки і етики, їх взаємовпливу і визначення очолюючих позицій. Можливо і зараз існують ті, хто буде з етичних позицій критикувати Т. Мальтуса. Але об'єктивність така, що саме він, одним з перших вказав на залежність цивілізації від обмеженості природних ресурсів, ставши, тим самим, ідеологом теорії "меж економічного зростання".
Господарський механізм прогнозування, координації, регулювання і мотивації соціально-економічних процесів визначається, з одного боку, характером пануючих економічних відносин, а з іншого, прихильністю урядів до тих або інших методів макроекономічного регулювання. У самому спрощеному вигляді мова йде про міру і характер державного втручання в функціонування ринку.
Напрями теорії еколого-економічної рівноваги базуються на різних підходах до трактування соціальних цінностей, характеру і структури виробництва матеріальних благ і послуг, господарського механізму координації, регулювання і мотивації соціально-економічних процесів. Так, наприклад, прихильники теорії "меж економічного зростання" Д. Медоуз [88], Р. Хьютинг [86], В.Н. Степанов [67], Доповідь Римському клубу [91] дотримуються концепції "соціального спартанства", обмеження темпів економічного зростання і прямого державного втручання в функціонування ринку. Прихильники ж монетаризму Р. Ридкер [90], Р. Коуз [83], А. О.Ф. Балацкий [3], Л. Гофман [21] дотримуються принципів непрямого регулювання і мотивації соціально-економічних процесів. Прихильники неокласичного еколого-економічного синтезу Н. Джорджеску-Роген [84], Ю. Одум [89], И.К. Быстряков[14] пропонують своєрідне з'єднання концепцій біоекономіки (Веклич О.О. [17], Н.Ф. Реймерс [62], Л.Г. Мельник [50], П.П. Борщевский [8, 9, 10]), монетаризму і теорії "меж економічного зростання". У теорії збалансованого (сталого) розвитку (Ван ден Берг, Де Мун, С.И. Дорогунцов [26, 27], Б.М. Данилишин [22, 23, 24], Н.Н. Лук'янчиков [44, 45], В.М. Трегобчук [71]) можна виявити положення, властиві теорії неокласичного еколого-економічного синтезу, за винятком положень, що висуваються прихильниками теорії "меж економічного зростання".
Віднесення тих або інших фахівців до прихильників певних напрямів теорій еколого-економічної рівноваги можна вважати суб'єктивним. Дійсно, в роботах таких економістів як, наприклад, О.Ф. Балацкий, К.Г. Гофман, В.Н. Степанов, можна виявити положення, що повністю відповідають класифікаційним ознакам, по яких їх можна відн
- Київ+380960830922