Становлення та ефективність функціонування сільськогосподарських виробничих структур різних організаційно-правових форм.

РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ
ВИРОБНИЧИХ СТРУКТУР РІЗНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
2.1. Механізм формування сільськогосподарських виробничих структур різних
організаційно-правових форм
Формування різних виробничих структур викликано аграрною реформою в цілому і
реформуванням аграрного сектора економіки на засадах приватної власності,
зокрема. Йдеться про кардинальні зміни в існуючих організаційних структурах
шляхом здійснення реструктуризації їх і формування на їх базі нових
високоефективних структур. Як відмічається в економічній літературі “Перебудова
організаційної структури сільськогоспо­дарського виробництва є одним з основних
елементів аграрної реформи, що здійснюється в постсоціалістичних країнах. Зміст
її полягає в пошуку таких форм організації виробництва, які відзначалися б
здатністю ефективно функціонувати в нових економічних умовах, були спроможні
заповнити всі ринкові ніші, що відображають запити споживачів продукції
аграрного виробництва. На практиці цей складний процес полягає у розвитку
різних типів сільськогосподарських підприємств, які значно відрізняються
розмірами, спеціалізацією, ресурсним потенціалом, специфікою
внутрішньогосподарських виробничих відносин. Реформування організаційної
структури аграрного виробництва означає розвиток його багатоукладності [18,
с.233].
Вважаємо, що механізм реструктуризації, реформування аграрного сектора
економіки і формування нових організаційно-правових структур у Львівській
області були направлені на відродження і розвиток приватного підприємництва. У
результаті на матеріально-технічній базі існуючих раніше колективних
сільськогосподарських підприємств (КСП) створювались нові аграрні підприємства
на засадах приватної власності, звичайно, в основному більш малі за розмірами
земельних угідь (здебільшого одне або декілька), решта земель у виді земельних
часток (паїв) приєднувалась до власності особистих підсобних господарств. В
окремих випадках на матеріально-технічній базі колективних
сільськогосподарських підприємств формувалися великі фермерські господарства.
Досить часто мали місце процеси повного поділу колективних
сільськогосподарських підприємств на узаконені частки (паї) їх власників, а в
результаті цілісність матеріально-технічної бази було зруйновано. Такий процес
привів до різкого збільшення земельних наділів у власності громадян (колишніх
членів колективних сільськогосподарських підприємств), які за їх рахунок
збільшили розміри своїх особистих підсобних господарств, створивши на їх базі
особисті селянські господарства, а також різко збільшились розміри дрібних
фермерських господарств за рахунок залучення цих земельних наділів до них. Мова
йде про дрібні фермерські господарства, які були засновані у Львівській області
у відповідності із Законом України “Про селянське (фермерське)господарство”,
прийнятим Верховною Радою України 20 грудня 1991 року [154] та у його другій
редакції від 22 червня 1993 року [147]. Таке наше бачення регіональних
особливостей механізму реформування аграрного сектора і формування нових
організаційно-правових структур у Львівській області (рис. 2.1).
В процесі реформування аграрного сектора економіки у відповідності з Указом
Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування
аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999 року [150] у Львівській області
на початок 2004р. функціонувало 451 сільськогосподарське підприємство проти 654
одиниці на початок 1999р., з них 238 господарських товариств проти 253
господарських товариств на початок 1999р., 192 приватні підприємства (включаючи
великі фермерські господарства) проти 142 одиниці на початок 1999р., 6
виробничих сільськогосподарських кооперативів проти 21 одиниці на початок
1999р., 9 державних підприємств проти 19 одиниць на початок 1999р. і 6
міжгосподарських та інших підприємств. На початок 1999р. у Львівській області
функціонувало 219 інших сільськогосподарських підприємств, серед яких 146
спілок селянських господарств, 57 колективних сільськогосподарських
підприємств, 12 агрофірм і агроторгів (табл. 2.1). Крім цього виробництвом
сільськогосподарської продукції у Львівській області на початок 2004р.
займалось 1178 дрібних фермерських господарств проти 1282 одиниці на початок
1999р., 419,0 тис. особистих селянських господарств (підсобних господарств
населення) проти 400,3 тис. одиниць на початок 1999р., а також 272,0 тис.
власників землі в колективних садах і городах проти 245,7 тис. одиниць на
початок 1999р.
Вищенаведені дані свідчать, що основними виробниками сільськогоспо­дарської
продукції серед сільськогосподарських підприємств на початок 2004р. були:
господарські товариства (52,8%); приватні підприємства (включаючи фермерські
господарства) (42,6%); виробничі сільськогосподарські кооперативи (1,3%);
державні підприємства (2,0%); міжгосподарські та інші підприємства (2,0%) (рис.
2.2).
На сьогодні немає потреби пошуку нових назв аграрних формувань, без докорінної
зміни їх організаційної основи, заміни старих виробничо-господарських схем
новими, які передбачають науково-обгрунтовані підходи до спеціалізації
виробництва та його концентрації з першочерговим переглядом механізмів
мотивації праці. З цього приводу досить вдале висловлювання Президента УААН
М.В.Зубця: “Звичайно ж, в кожного з нас є одне бажання – стабілізувати форми
господарювання, бо удосконаленню кінця не буде. У ряді випадків вони
виправдані, але ж безконечні зміни поро