РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН, ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА ТЕНДЕНЦІЇ
РОЗВИТКУ СОНЯШНИКОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ АПК
В ХЕРСОНСЬКІЙ ОБЛАСТІ
2.1. Еколого-економічні фактори та особливості вирощування соняшнику
В сьогоднішніх умовах спаду тваринницьких галузей в АПК України та її регіонів важливого значення набуває вирішення проблем збільшення обсягів виробництва рослинного білка і олії. Особлива увага приділяється виробництву традиційного для країни насіння олійних культур. Вони заслуговують на увагу ще й тому, що за один рік дають два врожаї найцінніших сполук - білків і жирів, які в сумі залежно від культури становлять 60-80% всього врожаю. Окремі з них при переробці практично не мають відходів. Завдяки цьому саме олійні культури мають найвищі темпи виробництва у світовому землеробстві. За даними світової статистики, вони за площею посіву поступаються лише пшениці, а за обсягами виробництва - кукурудзі, пшениці і рису. На світовому і вітчизняному ринках постійно зростає попит на насіння олійних культур, їх шроти і олію [38].
Однак потреба ринку в рослинній олії ще не задоволена. За останні 10 років світове споживання олії збільшилося від 63,8 до 88,3 млн. тонн, або на 38,4%. Сучасний рівень споживання олії на душу населення в Україні недостатній - лише 7-9 кг на душу населення на рік, що в 2,5-3 рази менше, ніж у високо розвинутих країнах світу (Нідерланди - 29,8, Данія - 28,5, Італія - 25,5, США - 22,9). Раціональна норма споживання складає 13 кг на душу населення на рік.
По виробництву соняшнику наша країна посідає третє місце в світі, поступаючись Аргентині і Росії. Під ним зайнято понад 90% посівних площ усіх вирощуваних в Україні олійних культур і ця тенденція збільшення посівів зберігається. Розширення площ призвело до того, що значна кількість соняшнику поверталася на попереднє місце не через 5-8, а через 2-4 роки, без застосування науково обґрунтованих агротехнічних і хімічних засобів захисту рослин. За даними Інституту зернового господарства УААН (ІЗГ), при розміщенні соняшнику в сівозміні через 9 років врожайність становила 26,3 ц/га; через 5-6 років - 26,0 ц/га; через 3 роки - 13,8 ц/га. Порушення сівозмін не тільки знижує обсяги його валового збору, але й негативно впливає на умови вирощування інших сільськогосподарських культур, спричиняє виснаження ґрунтів і зниження їх родючості (наприклад, порівняно з озимою пшеницею посіви соняшнику виносять з ґрунту в 2,5 рази більше азоту, в 3-4 рази - фосфору і в 14 разів калію). Ефективне вирощування соняшнику повинне досягатися не за рахунок розширення посівних площ, а завдяки дотриманню науково обґрунтованих сівозмін та відповідної агротехнології [56].
Соняшник став основною культурою, що забезпечує сільськогосподарським підприємствам найбільші прибутки і дозволяє одержувати гроші для придбання матеріально-технічних засобів. Виробництво насіння соняшнику має важливе значення завдяки своїм високим рентабельності та ліквідності. Починаючи з 1996 р., Україна виходить на зовнішній ринок насіння соняшнику і посідає чільне місце серед його експортерів. Іноземні торгівельні компанії стали інвестувати значні кошти у вирощування соняшнику з метою гарантованого отримання врожаю та його експорту за кордон. Український соняшник знайшов широкий попит у країнах-імпортерах (у першу чергу - країнах ЄС та Туреччині). Збільшення обсягів експорту насіння соняшнику призвело до поступового наближення внутрішніх цін на нього до світових [95].
Для Херсонської області виробництво соняшнику відіграє вирішальну роль у забезпеченні населення регіону олією, тваринництва - цінними кормами, хімічної промисловості - сировиною. Зокрема, під соняшником зайнято 149,6 тис. га, або близько 90% площі всіх технічних культур. Частка експорту приносить додаткові фінансові надходження в економіку регіону. Це наголошує на пріоритетний напрямок розвитку рослинництва з метою досягнення більш вагомих результатів функціонування галузей сільського господарства.
Стале збільшення виробництва насіння соняшнику і підвищення його якості складають головні завдання регіонального соняшникового підкомплексу.
Ефективність господарської діяльності визначається кількістю факторів зовнішнього та внутрішнього середовища функціонування підкомплексу, а також підприємницькими можливостями керівників його підприємств, вмінням їх адекватно реагувати на умови зовнішнього середовища, яке постійно змінюється, ефективно поєднувати механізми, форми та прийоми господарського управління.
В якості зовнішніх механізмів впливу виступають зовнішньоекономічна політика держави (протекціонізм, валютне регулювання, режим інвестування та ін.) та механізми внутрішньодержавного регулювання (законодавчо-нормативна база, економічна політика, система контролю, реформування та ін.).
Функціонування сфери АПК в цілому та її галузей супроводжується в теперішній час змінами форм господарювання, вибір яких визначається сукупністю виробничих відносин, ресурсним потенціалом, розмірами та спеціалізацією реформованого господарського формування. Сучасні умови господарювання, як відмічається в літературних джерелах [49,86] в галузі формуються під впливом окремих принципів: свободи вибору виду та форми економічної, господарської, підприємницької діяльності; пріоритету споживача (вільний вибір товарів та конкуренція виробників); конкуренції (конкуренція товаровиробників з приводу реалізації їх продукції на ринку, ціна на основі попиту та пропозиції); вибору партнерів по сумісній діяльності та членів колективу; контрактних договірних відносин; розподілення доходів на основі реальних умов ринку та соціальних заходів захисту; формування ефективної системи ціноутворення; відкритості економіки; ефективного державного регулювання ринку та ринкових відносин (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Виробництво насіння соняшника в різних категоріях господарств Херсонської області, тис.ц*
1999 р.2000 р.2001 р.2002 р.2003 р.2003 р. в % до1999р.Всі категорії господарств1446,21547,6
- Київ+380960830922