РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ТА МЕТОДИКА ОЦІНКИ
АГРАРНОГО РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Оцінка впливу природно-кліматичних умов на рівень використання аграрного ресурсного потенціалу
Одним із важливих специфічних елементів потенціалу АПК, від якого в значній мірі залежить ефективність сільськогосподарського виробництва, є природнокліматичний потенціал - комплекс діючих факторів і умов, які формуються поза сферою діяльності людей. Успішний розвиток сільського господарства, як вважає В.Ф. Горянський [48], неможливий без врахування і оцінки його раціонального використання. Н.Г. Ігнатенко і В.П. Руденко [74] вважають визначення сутності природнокліматичного потенціалу, його структури і особливостей функціонування сільськогосподарського виробництва відноситься до важливих проблем, тому що в економічній літературі найбільш повно розкритий економіко-географічний аспект природного ресурсного потенціалу, без урахування кліматичного, який необхідно розглядати з виробничо- та соціально-економічних точок зору. Розглядаючи природнокліматичний потенціал як виробничо-територіальну підсистему з економіко-географічної точки зору, слід враховувати діалектичні взаємозв'язки, які виникають в процесі виробництва сільськогосподарської продукції між структурними ланками природнокліматичного потенціалу і продуктивними силами окремих регіонів країни. Характер і глибина цих зв'язків визначається, з одного боку, впливом його структурних ланок на ефективність використання живої праці і технічних компонентів виробничого потенціалу, а з іншого - їх впливом на стан і розвиток природнокліматичного потенціалу. В процесі використання останній перестає бути лише природним, кліматичним або біологічним факторами і умовами. Приймаючи участь у виробництві продукції він трансформується в потенціал суспільної праці. У зв'язку з цим необхідно мати на увазі, що природнокліматичний потенціал, по-перше, не може реалізуватися самостійно, окремо від інших елементів виробництва, по-друге, у складних виробничих умовах при різному поєднанні його елементів він реалізується неоднаково з точки зору економічної ефективності.
Як зазначається в науковій літературі, якість ґрунтів характеризується родючістю. Тобто поняття "ґрунт і його родючість" нерозривні. Землі, які знаходяться в землекористуванні, характеризуються ефективною родючістю. Важливими параметрами, за якими можна виділити якісні особливості ґрунтової родючості і її біологічний рівень (продуктивність рослин) є конкретні показники ґрунтових режимів: температурного, водно-повітряного, поживного, фізико-хімічного, біохімічного, сольового тощо. Ці параметри, в свою чергу, визначаються кліматичними умовами, агрофізичними властивостями ґрунтів, їх механічним, мінералогічним і хімічним складом, потенційним запасом елементів живлення, а також вмістом гумусу і умов які впливають на його вміст: крутизна схилів, водна та вітрова ерозія.
Для характеристики теплових умов враховують суму температур вище 10( С на глибині 0-20 см, тривалість вегетаційного періоду тощо. Слід мати на увазі, що кліматичні умови тісно пов'язані з водно-температурним режимом ґрунтів. Зважаючи на це, розглянемо територію області з погляду на її місцерозташування та рельєф, наявності ґрунтів та їх якісної характеристики, кліматичних умов.
Область розташована у південно-східній частині України, на лівобережжі Дніпра. Завдяки своєму стратегічному положенню вона рівновіддалена від європейських та азіатських ринків. Її територія становить 27,2 тис. кв. км, що складає 4,5 % від території України. До територіального складу області входять 20 адміністративних райони: Бердянський, Василівський, Великобілозерський, Веселівський, Вільнянський, Гуляйпільський, Запорізький, Кам'янко-Дніпровський, Куйбишевський, Мелітопольський, Михайлівський, Новомиколаївський, Оріхівський, Пологівський, Приазовський, Приморський, Розівський, Токмацький, Чернігівський, Якимівський.
Південні кордони області омиваються водами Азовського моря, довжина берегів якого в межах області перевищує 300 км. Річка Дніпро - третя за величиною річка в Європі, яка є не тільки важливою транспортною артерією, а й головним джерелом води для зрошування земель, площа яких в Запорізькій області досить значна - 263,4 тис. га, що складає майже 12% від загальної площі сільгоспугідь і 14% від ріллі.
Для області характерний рівнинний ландшафт. Ґрунти переважно чорноземні. Природні ресурси - багаті і різноманітні. Поверхня території області представлена переважно степовою рівниною, перерізану балками, рівчаками, з невеликим ухилом до південно-заходу. У центрі лівобережної частини чітко виділяється Приазовська височина, поверхня тут у деяких місцях пагорбкувата, у деяких місцях перерізана глибокими річковими та балочними долинами. На південь (у бік Азовського моря), південно-захід і захід Приазовська височина, поступово знижуючись, через Запорізьку внутрішню рівнину і Правобережне плато переходить в Причорноморську і Приазовську берегові рівнини. Поверхня Запорізької внутрішньої рівнини і Правобережного Придніпровського плато слабко розмежована.
Міжрічкові водорозділи - це рівнинні степові простори, тільки береги рік подекуди перерізані неглибокими балками і ярами. Причорноморська і Приазовська рівнини - це дуже слабко розмежована територія зі слабко вираженими в рельєфі подовими зниженнями. На великі відстані тягнуться тут рівні степи. Вся територія області розділена Центральною лінією водорозділу, яка йде зі сходу на захід, практично порівну між басейнами Дніпра і малими річками Приазов'я. Середня щільність річкової мережі на більшій частині території, яка складає 90% всієї площі, 0,12 км/км2. Вздовж північно-західної околиці області р. Дніпро - єдина суднохідна річка.
До групи малих річок басейну Дніпра входять: Мокра Московка, Конка, Янчерак, Велика Білозірка, Гайчур, Янчур, Верхня Терса. До Приазовської групи водотоків відносяться річки Великий У