Розвиток підприємницької діяльності в сільському господарстві

РОЗДІЛ 2
СТАН РОЗВИТКУ І ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМНИЦТВА В РИНКОВИХ СТРУКТУРАХ АГРАРНОГО
СЕКТОРУ
2.1. Динаміка розвитку підприємницької діяльності в аграрному секторі України
Сучасний стан світового економічного розвитку характеризується посиленням
прагнення держав до забезпечення сталого, збалансованого і взаємозумовленого
функціонування усіх сфер життєдіяльності національних спільнот.
Забезпечення сталого розвитку агропродовольчої діяльності через її порівняно
більшу вразливість пов’язане з певними труднощами навіть для країн, що досягли
високих рівнів розвитку. Агропродовольча сфера України, послаблена роками
кризи, потребує для свого відновлення значної кількості ресурсів і зусиль, які
мають застосовуватися на всіх рівнях, оскільки формуючи підґрунтя продовольчої
безпеки країни, вона є однією з провідних ланок національної безпеки держави
[103, с.2-5].
Політика держави в аграрній сфері протягом 1990-2000 рр. не сприяла нарощуванню
темпів її ринкового реформування, а навпаки, тривалий час консервувала їх
відставання, порівняно з іншими галузями народногосподарського комплексу, у
тому числі, харчовою промисловістю.
З 1990 р. держава ввійшла в затяжну "громадянську війну" за переділ власності,
у тому числі і в аграрній сфері. Метою аграрної реформи 90-х років стало
"захоплення" прав власності на існуючі та потенційні фінансові потоки.
Законодавче забезпечення процесу реформування не передбачало прямої передачі з
державної (або колективної) форми власності у приватну. Формувалося деяке
абстрактне середовище, що мало на меті створити видимість роздержавлення
основних економічних процесів у галузі. Але, на жаль, це була лише фікція:
деколективізація йшла насильницьким шляхом і тому тривалий час не мала
логічного завершення [19, с. 21].
Таким чином, передбачалося на перших етапах формування сурогатних власників в
аграрній сфері: власники без відповідальності за власність (тіньові власники)
та власники без права розпоряджатися нею ( сільські власники).
Реформування колективних сільськогосподарських підприємств і створення на їх
базі агроформувань з приватною формою власності на землю та майно, передбачене
Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування
аграрного сектора економіки", було майже завершене у 2000 р. Внаслідок цих
заходів не сталося значного подрібнення земельно-майнових комплексів, що дало
певні позитивні зрушення у подальшому розвитку аграрної сфери.
Відзначимо той чинник, що при створенні у процесі реорганізації КСП приватних
підприємств управління власністю на землю та майно передано в основному
колишнім керівникам господарств. Понад 75 % приватних формувань очолили колишні
голови колгоспів, а решту – фахівці-аграрії та фермери. Майже дві третини нових
господарств стали правонаступниками попередніх підприємств [3, с. 73].
Одним із соціально-економічних результатів реформування аграрних відносин є
розширення (поява нових укладів) та поглиблення (наповнення їх новим
соціально-економічним змістом) процесів розвитку різноукладності. Формування
системи підприємств з різними організаційно-правовими формами сприяло
підвищенню конкуренції на товарно-сировинному агропродовольчому ринку
(табл.2.1).
Зростання кількості сільськогосподарських підприємств в період формування нових
майнових відносин забезпечувалося в основному за рахунок невеликих
господарств.
Таблиця 2.1
Кількість сільськогосподарських підприємств по організаційно-правових формах
господарювання
Види підприємств
2002
2003
всього
%, до всього
всього
%, до всього
Всього підприємств
61178
100,0
59949
100,0
Господарські товариства
9337
15,3
8713
14,5
Приватні підприємства
4116
6,7
4033
6,7
Виробничі кооперативи
2111
3,4
1938
3,2
Фермерські господарства
43042
70,4
43042
71,8
Державні підприємства
570
0,9
516
0,9
Підприємства інших форм господарювання
2002
3,3
1707
2,8
Так, у 2002 р. (табл.2.2) представлена структура сільгосппідприємств за
розміром сільськогосподарських угідь наглядно показує таку тенденцію:
збільшення площі відповідає зменшенню кількості господарств.
Таблиця 2.2
Кількість сільськогосподарських підприємств за розмірами земельних угідь
Групи підприємств
2002
2003
всього
%, до всього
всього
%, до всього
Підприємства, що мали сільгоспугіддя
57123
93,4
56437
94,1
у тому числі площею, га
до 5,0
6844
11,2
6850
11,4
5,1-10,0
4952
8,1
4881
8,1
10,1-20,0
5973
9,8
5887
9,8
20,1-50,0
16781
27,4
16251
27,1
50,1-100,0
5117
8,4
5279
8,8
100,1-500,0
5921
9,7
6512
10,9
500,1-1000,0
3084
5,0
3119
5,2
1000,1-2000,0
4268
6,9
3927
6,5
2000,1-3000,0
2125
3,4
1873
3,1
3000,1-4000,0
1022
1,7
942
1,6
4000,1-5000,0
525
0,9
435
0,7
5000,1-7000,0
377
0,6
356
0,6
7000,1-10000,0
100
0,2
91
0,2
більше ніж 10000 га
34
0,1
34
0,1
Підприємства, що не мали сільгоспугідь
4055
6,6
3512
5,9
Найбільш поширеними в Україні є господарства, розмір сільськогосподарських
угідь яких становить 20,1-50 га, тобто переважно фермерські господарства.
Реорганізація АПК України здійснювалася у декількох напрямах. Перетворення в
аграрному секторі економіки, включаючи земельну реформу, роздержавлення й
реорганізацію радгоспів і колгоспів, галузей і підприємств, які постачають
ресурси сільському господарству, а також суб'єктів переробної індустрії,
правомірно виділити як головний напрям проведених реформ. Їх основу становлять
перетворення відносин із приводу земельних ресурсів – приватне землеволодіння,
надане в країні усім формам власності й організації виробництва (табл.2.3).
Табли