РОЗДІЛ 2
ПЕРЕДУМОВИ ВИДІЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ СЕЛА В СОЦІАЛЬНУ СФЕРУ ТЕРИТОРІЇ
2.1 Роль соціальних рішень в підвищенні життєвого рівня
сільського населення
У суспільно-економічних системах різних держав наявні й різні соціальні
складові, зокрема соціальна політика. Слід зазначити, що соціальна складова
присутня у будь-якому державному устрої: ринковому (ліберальному) або
командно-адміністративному (тоталітарному), бо йдеться по-перше, про оцінку
ступеня соціальної відповідальності держави перед громадянами, по-друге, про
методи й способи, за допомогою яких вона намагається досягти добробуту для
населення. Обов’язком держави є насамперед економічно ефективне задоволення
потреб громадян у соціальних благах. Крім того, вона має справедливо
розподіляти ці блага. Розуміння особливостей соціальних благ, уміння знаходити
оптимальні варіанти забезпечення ними споживачів, аналізувати можливості
заміщення суспільних благ особистими принципово важливі для обґрунтування
соціально-економічного політики й зростання суспільного добробуту в Україні.
Одним із пріоритетів розвитку України є соціальна орієнтація економічної
політики. З огляду на це головним завданням у соціальній сфері має стати
цілеспрямоване забезпечення надійної реалізації прав і свобод громадян.
Передбачається, що побудова в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки
європейського типу є визначальним чинником посилення суспільної привабливості
реформ, забезпечення їх широкої громадської підтримки, утвердження сучасних
європейських стандартів якості життя [122].
Рівень життя населення – це соціально-економічна категорія, яка характеризує
ступінь задоволення населення матеріальними, духовними та соціальними благами
на певному етапі розвитку суспільства [4]. Він безпосередньо залежить від
матеріального добробуту окремої людини, реального рівня її потреб щодо життєвих
благ і послуг, їх наявності та якості. Рівень життя характеризується системою
показників, до якої в основному відносяться: загальні обсяги спожитих
матеріальних благ і послуг, зокрема забезпеченість житлом, його благоустрій,
забезпеченість послугами освіти, охорони здоров’я, комунально-побутовими
послугами тощо на рівні певної території, регіону, країни в цілому, а також
сукупні ресурси домогосподарств, реальні доходи населення та їх витрати,
заробітна плата працюючих, споживання населенням продовольчих і непродовольчих
товарів. Оптимальний рівень життя спрямовується, насамперед, на відтворення
робочої сили та її подальший розвиток і визначається співставленням фактичних
обсягів споживання життєвих благ і послуг з раціональними нормами на них
(державними соціальними стандартами). Таке порівняння дає змогу визначити
динаміку темпів росту потреби і споживання матеріальних благ та послуг на одну
особу за відповідний період розвитку суспільства, співставити їх і на цій
основі опрацювати відповідні заходи щодо їх підвищення та гармонізації.
Можна сказати, що кожна держава вже соціальна, оскільки функціонує на базі
суспільства. Сутність же соціально-орієнтованої держави, а особливо соціально
орієнтованої економіки полягає в тому, що держава не тільки декларує, а й має
розвинуту економічну базу для проведення ефективної соціальної політики. Під
соціальною політикою розуміється комплекс заходів, спрямованих на підвищення
матеріального добробуту населення на державному рівні [29].
Соціальна політика уряду України спрямовується на забезпечення соціальних
гарантій, встановлених Конституцією України, та ґрунтується на Указі Президента
України від 24 травня 2000 року № 717 „Основні напрямки соціальної політики на
період до 2004 року” й Посланні Президента України до Верховної Ради України
„Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального
розвитку”.
Для дослідження рівня життя населення у 1990 році ООН запровадила інтегральний
показник індексу людського розвитку (ІЛР), який включає наступні три
компоненти: середня тривалість життя, рівень освіти та життєвий рівень
населення. На жаль, по цьому рейтингу Україна займає 80-те місце, а наші сусіди
– Польща – 37, Росія – 60 [87]. Реформи, що здійснюються в нашій країні, поки
що не сприяють поліпшенню цього показника. Аналіз даних офіційної статистики
свідчить, що протягом 90-х років має місце погіршення всіх трьох складових
ІЛР.
Про вирішальну роль людського фактору свідчить і показник економічної свободи,
який був розроблений Нобелівським лауреатом М. Фрідменом. Якщо ІЛР базується на
3 показниках, то індекс економічної свободи – на 37. Згідно цього рейтингу
Україна посідає 119 місце, тоді як Росія – 116, країни Прибалтики займають
40-ві місця [68].
В 2002 р. ВВП на душу населення складав 4583 грн., або майже 865 $, що набагато
нижче за Росію, Румунію, Польщу та ін. країни [68]. Це стало причиною того, що
за межею бідності проживає значна частина населення. Крім того, Україна значно
відстає від таких країн, як США, Швеція, Франція та ін. за часткою валового
внутрішнього продукту, який використовується на соціальні потреби. Тому з
досягненням незалежності нашої держави в умовах трансформації національної
економіки особливу увагу слід звернути на соціальне спрямування здійснюваних
реформ.
Незадовільне функціонування соціальної інфраструктури села призвело до
неефективного використання трудового потенціалу сільських жителів, через
дефіцит фінансових ресурсів відбулося різке падіння рівня забезпеченості
соціальних потреб сільського населення, а також зниження якості надаваних
послуг. Так, пересічний селянин споживає в 4 рази менше платних послуг
соціального призначення, ніж
- Київ+380960830922