Розділ 2
РОЗВИТОК ВИНОРОБНОЇ ГАЛУЗІ ТА ІНТЕНСИФІКАЦІЇ
ЇЇ ВИРОБНИЦТВА В РЕГІОНІ
2.1. Трансформація складу виноробної галузі та розвиток інтенсифікації її
виробництва
Продуктами, що виробляються виноробною галуззю України, є вина, коньяки,
шампанське, соки тощо. Як показують дослідження, алкоголь не наносить шкоди
людині у тих випадках, коли його кількість не перевищує 15% калорійності
денного раціону харчування. А це – майже 400 мл столового виноградного вина
[109].
Інтенсивний розвиток виноробної галузі в Україні розпочався ще в шестидесятих
роках двадцятого століття, що було зумовлено активним розширенням площ
виноградних насаджень і розвитком виробничих потужностей виноробства. Якщо у
1966р. середня потужність одного заводу по переробці винограду за сезон
становила приблизно 3,5 тис. т, то в 1970р. вона досягла майже 4,5 тис. т, а в
1978р. перевищила 7,8 тис. т. При цьому потужність окремих заводів по переробці
винограду зросла до 20-30 тис. т. Що стосується вторинного виноробства, то
середня потужність одного його заводу за 1966-1970рр. зросла з 690 до 1170 тис.
дал розливу вина за рік, а заводів шампанських вин – з 3170 до 5250 тис.
пляшок.
Нині переробкою винограду, виготовленням виноматеріалів, витримкою і розливом
вин, виробництвом і витримкою коньячних спиртів, розливом коньяку,
виготовленням шампанського та ігристих вин в Україні займаються більш ніж 200
підприємств. З них на Миколаївщині розташовано 8 заводів. Всі вони мають
первинне виноробство, а три з них – і вторинне. На жаль, в області немає
жодного заводу по виробництву ігристих вин, хоча її південні райони є потужним
виробником шампанських виноматеріалів. Позитивним же моментом є те, що всі
виноробні заводи області входять до складу однієї управлінської структури –
корпорації „Миколаївсадвинпром”.
Наявні в області винозаводи розташовані наступним чином: в Очаківському і
Березанському районах – по 2 (відповідно СЗАТ „Ольвія” і СВК „Лиманський” та
ВАТ „Коблево” і ВАТ „Березанський”), а у Вознесенському, Миколаївському,
Веселинівському та Казанківському районах – по 1 (ВАТ „Зелений гай”, ВАТ
„Радсад”, радгоспи „Виноградна долина” і „Гвардія Ілліча”).
Негативним фактором, який гальмує ефективний розвиток виноробної галузі АПК, є
зменшення кількості її державних підприємств і збільшення – приватних. Цьому в
значній мірі сприяло прийняття закону про приватне виноробство. У результаті, з
одного боку, продовжували свою роботу державні підприємства, а з другого –
приватні. У результаті виграли приватні структури, які не залежали від
державного замовлення та фінансування тощо. Залучення ж недержавних інвестицій
не дає можливості державним підприємствам зберегти провідні позиції у
виробництві виноробної продукції.
В Україні продовжується перекачування власності з державного в приватний
сектор, руйнується система управління галуззю. Негативним прикладом у цьому
плані може бути об’єднання „Одесадержгоспвинпром”, із складу якого вийшли
Ізмаільський і Саратський винзаводи. На жаль, на протязі кількох останніх років
було прийнято ряд законів, які ще більше ускладнили і без того важкий стан
виноробства. З’явились відкриті і закриті акціонерні товариства, що намагаються
накопичити побільше власності. Сьогодні в Одеській області носіями державного
майна залишились тільки декілька підприємств, інші ж стали приватними. На жаль,
хоча і в меншій мірі, це стосується і Миколаївської області.
Обсяги і структура експорту країни безпосередньо залежать від її потенціалу,
який можна визначити як максимальну здатність національної економіки при
певному розвитку продуктивних сил випускати товари й надавати послуги,
конкурентоспроможні на зовнішніх ринках [199].
Виробничі потужності виноробних підприємств вимірюються за двома підходами: 1)
максимально можливим виходом готової продукції стандартної якості за рік; 2)
обсягом переробки сировини за сезон. За обома підходами передбачається повне
використання технічних можливостей обладнання та виробничих площ з урахуванням
досягнень передової технології і перспективних форм організації праці. Для
вимірювання виробничих потужностей виноробних заводів за першим підходом
застосовують: по виноматеріалах, соках, коньяках – декалітри; по шампанському
та тихих винах – пляшки. При другому підході потужність оцінюється в тоннах
переробленого винограду.
Вихідними даними для визначення виробничих потужностей винзаводів є: одноразові
об’єми виробничих резервуарів, бочок і апаратів; тривалість виробничого циклу
згідно технологічних схем і режимів; потужність основного технологічного
обладнання та ін. При цьому розрахунок потужності здійснюється по провідному
оснащенню. Потужність заводів вторинного виноробства розраховується по ємкостях
одноразового зберігання виноматеріалів і вин, а також по автоматичних лініях
розливу вин у пляшки, заводів ігристих вин – в залежності від способу їх
виготовлення.
Виробничі потужності винзаводів України станом на 01.01.2005р. здатні
забезпечити переробку більш ніж 780 тис. тонн винограду за сезон, виробити
близько 30 млн. дал вина, 2,6 млн. дал коньяку, більше 79 млн. пляшок
шампанського та ігристих вин. Що стосується Миколаївщини, то уявлення про
потужності її виноробної галузі надає таблиця 2.1.
Таблиця 2.1
Виробничі потужності виноробної галузі корпорації “Миколаївсадвинпром” (станом
на початок року)
Потужності
1995 р.
2000 р.
2005 р.
Індекс 2005р.
до 1995р.
По переробці винограду, тис. т
76,3
59,9
61,1
0,81
За випуском виноматеріалів, тис. дал
6997,1
5431,3
5441,7
0,79
За розливом вина, тис. дал
1505,9
1813,3
1482,0
0,98
Як бачимо, єдиної
- Київ+380960830922