РОЗДІЛ 2
ПЕРЕДУМОВИ ПОЛІТИЗАЦІЇ РОСІЙСЬКОЇ ЕТНІЧНОСТІ В УКРАЇНІ
2.1. Росіяни в Україні: історичне коріння та соціальний статус
Росіяни є другою за чисельністю після українців етнічною спільнотою нашої держави. Відповідно, вони є найбільшою національною меншиною України. Перепис населення 2001 року зафіксував, що в Україні проживає 8334,1 тис. росіян, що становить 17,3% населення. [34] Дані останнього перепису значною мірою відкоригували уявлення про національну структуру населення України. Причому, корекція найбільш помітно торкнулася саме росіян. Враховуючи, що для політичних та наукових дискусій пострадянського періоду була притаманною апеляція до результатів перепису 1989 року, вважаємо доцільним навести результати і цього перепису, співставивши їх з даними нового.
За даними перепису-1989 в Україні проживало 11.355.582 росіянина, що становило 22,1% населення України. [83; С.54] Саме виходячи з цих даних, прийнято було стверджувати, що в Україні проживає близько чверті всіх росіян, що знаходяться за межами своєї держави та 45% російського населення, що проживає в колишніх республіках СРСР (крім Росії).
Не вдаючись до детального аналізу, зазначимо, що причиною помітної зміни кількісних показників стала активізація, на фоні геополітичних трансформацій, міграційних процесів, зростання національної самосвідомості українців та представників інших націй та ін. В умовах русифікаторської політики, яка активно культивувалася в національних окраїнах радянської держави, багато хто вважав за краще в переписних документах вказати своєю національністю "росіянин". Особливо це стосується чисельної армії "партгоспактиву". Показовий факт: в документах Секретаріату Верховної Ради УРСР нинішній Президент України Леонід Кучма був записаний як "росіянин" [84]) та ін.
Зазначимо, що деякі вчені давно висловлювали сумніви щодо достовірності даних перепису 1989 р. Так, український історик Я.Дашкевич ще у 1991 р. стверджував, що цифра в 11,4 млн. завищена щонайменше на 4,5-5 млн. за рахунок фальсифікації результатів перепису та "наявності криптонаціональностей - українців, євреїв, німців, поляків - які в основному, зі страху приховали свою справжню національність і записались росіянами". [85; С.24]
Зниження частки росіян відбулося за рахунок зростання відповідного показника для українців (з 72,7% до 77,8%), збільшення частки кримських татар (від показника, близького 0 до 0,5%, або у 5,3 рази). При цьому зменшилися або залишилися на тому ж рівні частки населення інших національностей. [34] Знову таки, можемо припустити, що за рахунок більшої схильності національних меншин до міграції, а також внаслідок того, що колись "російський" "партгоспактив" на всяк випадок став "українським" "держгоспактивом". Враховуючи, що з моменту перепису населення до оприлюднення його результатів пройшов цілий рік, а також традиційні (і нерідко небезпідставні) підозри суспільства щодо патологічної схильності влади до фальсифікації, зацікавленість ряду політичних сил у якщо не формальній, то хоча б моральній, ревізії результатів перепису, дискусії щодо достовірності його даних триватимуть ще довго.
Так, свою позицію щодо результатів перепису вже висловили представники "Руського блоку": "Ось такої страшної жертви зазнав російський народ за свою практично одностайну підтримку "незалежности" України... Отаким от геноцидом відплатила "Украйинська дэржава" своїм слухняним і довірливим російським підданим". (при перекладі з російської ми зберегли оригінальне написання слів, взятих у лапки. - В.Н.) [86] Співставляючи динаміку чисельності населення в східних та західних областях, П.Баулін стверджує, що скорочення населення в російськомовних регіонах є результатом цілеспрямованої політики. Виходячи з цього, він вважає необхідним "вже завтра - зробити російську мову другою державною, терміново задовольнити всі духовні, культурні та інші запити російськомовних". Також пропонується "надати економічні, податкові, соціальні пільги для етносів, що скорочуються", прийняти Державну програму підтримки російського і російськомовного населення. [86]
Але, незважаючи на всі ці умови, необхідно визнати, що російське населення є вагомою складовою етнічної структури України. Причому, така ситуація має глибоке історичне коріння, адже російська етнічна група формувалася впродовж кількох сот років. Найінтенсивніше ці процеси відбувалися у ХХ ст., хоч сприятливі умови для розселення росіян на етнічній українській території існували практично протягом усього періоду існування українського та російського етносів. Ці умови визначалися наступним:
- легка адаптація до господарського життя українців - у доіндустріальну епоху для обох народів основним заняттям було землеробство, а з розвитком промислового виробництва в Україні значною частиною із вихідців з російських губерній формувався пролетаріат Донбасу, інших індустріальних центрів України;
- спільна колонізація земель на Півдні та Сході України;
- тривале перебування українських земель у складі Російської держави та СРСР;
- спільність релігії більшості населення;
- мовна та культурна близькість.
Слід зазначити й те, що ці умови постійно покращувалися урядовою підтримкою міграції росіян в Україну та політикою русифікації, притаманною як російському імперському, так і радянському урядам.
Отже, за таких умов ще з ХV-XVII ст. розпочинається проникнення росіян на території, що входять сьогодні до складу Української держави. Після підписання Переяславського договору та військово-політичних подій, що послідували за ним, цей процес активно підтримувався російським урядом. Зокрема, дослідники відзначають, що в другій половині XVII ст. на території Слобідської України з'являються помітні масиви російського населення, [87; С.23] щоправда, при значному переважанні українців.
Основними мотивами переселення росіян в Україну були економічні: внаслідок експансії російського феодалізму, розвитку нових форм господарювання Новоросія, Слобожанщина перетворюються на пр