РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ
ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих.
За період з 1985 р. по 2001 р. у відділі невідкладної та відновної серцевої хірургії ІНВХ ім. В.К. Гусака АМН України знаходилося на лікуванні 4321 хворий з приводу брадиаритмій.
За даними клініко-інструментального обстеження хворих 2340 (54,2 %) страждали на синдром слабкості синусового вузла (СССВ), 1981 (45,8 %) - передсердньо-шлуночковими блокадами різного ступеня виразності в тому числи хворі на синдром Фредеріка.
У 2580 (59,7 %) хворих причиною розвитку брадиаритмій була ішемічна хвороба серця (ІХС), 328 (12,7 %), із яких перенесли інфаркт міокарду. В цій групі СССВ був у 1398 (54,2 %) хворих, передсердньо-шлуночкові блокади - у 1185 (43,8 %).
Виходячи з мети й задач дослідження для аналізу безпосередніх та віддалених результатів хірургічної корекції брадиаритмій, що обумовлені ІХС, було відібрано 258 (10,0 %) хворих (табл. 2.1).
Таблиця 2.1.
Розподіл хворих у залежності від виду порушення серцевого ритму й провідності
Група хворихВид порушення серцевого ритму і
ПровідностіКількість хворих%IПередсердньо-шлуночкові блокади11946,1IIСиндром слабкості синусового вузла13953,9Разом258100,0
Розподіл хворих за статтю й віком наведено в табл. 2.2.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих за статтю й віком
ВікДо 44
років45-59
років60-74
роківСтаріше 74РазомСтатьабс.%абс.%абс.%абс.%абс.%Чоловіча156,14918,65421,051,912347,6Жіноча83,24316,97729,772,613552,4Разом239,39235,513150,7124,5258100,0
Вік хворих коливався від 18 до 78 років і в середньому склав 59,2 ? 10,2 років, у чоловіків - 58,0 ? 10,9 років, у жінок - 60,8 ? 9, 1 років. Чоловіків було 123, жінок - 135. Співвідношення чоловіків і жінок - 0,9:1,0.
Вік пацієнтів враховували відповідно до класифікації вікових періодів дорослої людини, згідно до якої вік до 44 років вважається молодим, 45-59 років - середнім, 60-74 років - літнім, 75-90 років - старечим; людини старше 90 років - довгожителі [ВМЕ, 1976].
При аналізі результатів дослідження в більшості випадків в одну клінічну групу об'єднували пацієнтів молодого й середнього віку, а в іншу ? літнього й старечого. Відповідно до даних І.І. Пархотник (1976), в осіб молодого і середнього віку ще відсутні суттєві вікові зміни в системі кровообігу і подиху, а в літньому й старечому віці вони мають однакову спрямованість і незначні клінічні розбіжності.
В окрему групу увійшли 31 хворих, які померли в ранньому післяопераційному періоді, що склало 0,7 % післяопераційної летальності від загальної кількості хворих, яким виконувалися оперативні втручання.
Таким чином, для аналізу відібрано 289 хворих, що склало 6,7 % від загальної кількості оперованих хворих.
Обстеження хворих проводили за розробленою нами методикою, що відрізнялася для кожної групи, і була направлена на раціональне виявлення характеру порушень серцевого ритму й провідності та визначення оптимального методу хірургічного лікування у можливо короткі терміни. Використовували також і данні інших лікувальних установ, що направили хворих на лікування.
У 119 (46,1 %) хворих (I група) постійна ЕС серця була здійснена з приводу ПШБ (табл. 2.3).
Таблиця 2.3.
Розподіл хворих за ступенем порушень передсердньо-шлуночкової провідності
Ступень ПШБКількість хворих%ПШБ II ст. Мобітц I1916,0ПШБ II ст. Мобітц II4537,8ПШБ III ст. проксимальний варіант3428,6ПШБ III ст. дистальний варіант2117,6Разом119100,0
Серед оперованих хворих було 68 (57,2 %) чоловіків, та 51 (42,8 %) жінок віком від 34 до 78 років (середній вік 57,5 ± 3,6 років, співвідношення чоловіків і жінок 1:0,75). Дане співвідношення співпадає із спостереженнями більшості клініцистів (Тер-Оганесян Г.Н., 1968; Григоров С.С., 1971; Смирницкий В.В., 1975; Гусак В.К. и соавт., 2000).
Слід відзначити, що у 95 (80,2 %) хворих ПШБ були постійними, у 24 (19,8 %) блокади були інтермітуючими. У 8 (7,0 %) хворих була хронічна форма миготливої аритмії (синдром Фредеріка). Недостатність кровообігу була у 60 (50,4 %) хворих. Згідно класифікації Нью-Йоркській асоціації серця у 31 (26,0 %) хворих був ФК I, у 21 (17,6 %) - ФК II, у 6 (5,0 %) - ФК II і у 2 (1,7 %) ФК IV.
Скарги хворих цієї групи в більшості випадків були пов'язані із недостатність кровообігу міокарду та головного мозку: ангінозні болі були у 58 (48,7 %) хворих, які постійно приймали нітрати короткої або пролонгованої дії. 45 (37,8 %) хворих перенесли інфаркт міокарду в строки від 2 міс. до 5 років (у середньому 1,3 ± 0,9 років). Слід відзначити, що у 16 (35,5 %) хворих, які перенесли інфаркт міокарду, ПШБ виникли в період гострої фази інфаркту міокарду, у 11 (64,7 %) - у віддалені строки від 10 місяців до 5 років (у середньому 2,3 ± 0,9 років).
За даними електрокардіографічного та ехокардіографічного досліджень Q-інфаркт міокарді був у 29 хворих, у 16 - дрібновогнищовий.
У 106 (89,3 %) хворих ПШБ супроводжувалися типовими нападами МАС, у 95 ( 79,8 %) хворих клінічними проявами ПШБ були запаморочення та ознаки недостатності кровообігу. Частота серцевих скорочень коливалася в широких межах від 12 до 46 в 1 хв. (у середньому склала 32 ± 9 в 1 хв.).
Слід відзначити, що із 119 хворих із ПШБ тільки 37 (31,1 %) були направлені для хірургічної корекції ПШ провідності після першого нападу МАС. 21 (17,6 %) хворих, не дивлячись на наявність ПШБ і нападів МАС продовжували лікуватися у дільничних терапевтів і були госпіталізовані в плановому порядку після консультації фахівців інституту.
37 (31,1 %) хворих на ПШБ було госпіталізовано із тимчасовою електростимуляцією шлуночків, пов'язаною з нападами МАС, що виникли гостро. Тимчасову електростимуляцію серця розглядали як реанімаційний засіб на до госпітальному етапі.
Аналіз анамнезу хворих показав, що тривалість захворювання коливалася від 1 д