РОЗДІЛ 2
РАДЯНСЬКА МІЛІЦІЯ ХАРКІВЩИНИ У 20-ті РОКИ
2.1. Удосконалення організаційних форм і правові основи діяльності міліції
Харківщини у 20-ті рр.
З закінченням громадянської війни і переходом до мирного будівництва в
політичній, економічній, соціальній сферах життя радянських республік відбулися
істотні зміни, що викликали необхідність реформ у міліції. Зміна системи
органів внутрішніх справ у 20-ті роки обумовлювалася низкою обставин:
національно-державним будівництвом, курсом на скорочення
адміністративно-управлінських витрат, що проводився, режимом економії,
передачею ряду державних органів місцевому бюджету та інш.
Положення української радянської міліції на час закінчення громадянської війни
було нелегким. Не вистачало озброєння і транспортних засобів, велика частина
міліціонерів не мала обмундирування. Харківська міліція не була винятком, усі
зазначені хиби повною мірою були властиві і їй. Тому в повоєнні роки велика
увага приділялася перетворенню міліції з недостатньо навченого і озброєного
"напівпартизанського" формування в більш мобільний і сильний апарат боротьби зі
злочинністю й іншими правопорушеннями.
Організаційна структура змінювалася дуже часто, що пояснювалося необхідністю
спрощення державного апарату. 24 травня 1922 р. ВЦВК затвердив Положення про
Народний Комісаріат внутрішніх справ. Цим документом установлювалася така
структура НКВС: адміністративне управління, Головне управління міліції, Головне
управління місць позбавлення волі, Центральне управління з евакуації населення,
Головне управління комунального господарства, Управління справами. На місцях до
системи НКВС належали губернські, повітові, міські і волосні управління
виконкомів Рад, місцеві органи міліції, карного розшуку та інш.[151, с.160]
Таким чином, загальне керівництво діяльністю міліції здійснювало Головне
управління радянської робітничо-селянської міліції, що входило на правах
відділу до Народного Комісаріату внутрішніх справ. У той час до складу міліції
України входили такі їх види: загальна, промислова, залізнична, річкова і
морська.
Маючи своїм призначенням проводити в життя розпорядження радянської влади й
охороняти особисту і майнову безпеку населення, міліція була змушена не раз
змінювати свій апарат не тільки з мотивів вишукування кращих форм організації,
але і відповідно до обсягу, що постійно змінювався, і характером виконуваних
функцій.
Зважаючи на те, що НКВС в аналізований період продовжував виконувати дуже
широке коло обов'язків, проявилася тенденція звільнення його від функцій, не
пов'язаних із забезпеченням правопорядку в країні, і зосередження в його
віданні функцій охорони громадського порядку, безпеки, боротьби зі злочинністю,
виправлення і перевиховання засуджених.
У січні-квітні 1921 р. на засіданнях спеціально утвореної урядової комісії
Малого Раднаркому і Раднаркому УСРР неодноразово обговорювалися конкретні
напрямки реорганізації міліції. Позиція уряду була підтримана 5 Всеукраїнським
з'їздом Рад, що відбувся в лютому-березні 1921 р. та відзначив необхідність
найближчим часом провести реорганізацію міліції, зміцнити її матеріальну базу.
Рішення 5 Всеукраїнського з'їзду Рад надавали велику можливість членам
комітетів незаможних селян вступати в міліцію. Представники найбідніших
прошарків селянства, увійшовши до міліції, повинні були зміцнити її лави. 5
липня 1921 р. у Харківській губернській газеті "Пролетар" було опубліковане
звернення голови ВУЦВК Г.І. Петровського "До всіх незаможних селян України".
"Три роки влада робітників і селян, - наголошувалось у зверненні, - невпинно
віддавала усі свої сили і можливості для створення і зміцнення пролетарської
Червоної Армії, що захищала вас від хижаків зовнішньої і внутрішньої
контрреволюції... Робітничо-селянська міліція відтепер повинна стати потужною
опорою пролетарського ладу. Рада Народних Комісарів УСРР видала декрет про
реорганізацію міліції, у зв'язку з чим поліпшився її матеріальний стан, а також
влилися свіжі сили з числа робітників міста і незаможних селян... Комітети
незаможних селян виділяють найбільш чесних, грамотних та досвідчених своїх
членів під загальну відповідальність комнезамів для поповнення лав міліції...
Незаможні селяни - у ряди Червоної міліції!"
5 квітня 1921 р. Раднарком УСРР прийняв постанову "Про реорганізацію міліції і
поліпшення матеріального стану її працівників". Південному бюро ВЦРПС було
запропоновано направити в міліцію шість тисяч робітників - членів профспілки, а
комітетам незаможних селян - необхідну кількість по можливості письменних
членів комнезамів. У постанові визначалось, що робітники, виділені
профспілками, під час служби в міліції залишаються членами своєї спілки і не
можуть бути призначені за межі тієї губернії, у якій знаходяться їхні
підприємства.
На 75% підвищувалися оклади працівників міліції. Південному бюро ВЦРПС і
Головному управлінню міліції УСРР доручалося розробити преміальну систему для
працівників міліції. Органам постачання військового відомства ставилося в
обов'язок постачати міліцію за нормами тилового продовольчого
червоноармійського пайка.[170, с.166]
Робітники колективів багатьох підприємств Харкова і повітів губернії приймали
на зборах рішення про надання допомоги міліції. Так, делегати промислових
підприємств Петинсько-Журавлівського та Івано-Лисогірського районів, заслухавши
доповідь про матеріальне становище харківської міліції, ухвалили перечислити
міліції дводенний заробіток, обстежити всі райони і з'ясувати потреби рядового
міліціонера. Ольшанський волвиконком постановив висловити подяку резерву
міліц
- Київ+380960830922