РОЗДІЛ II Передумови загострення еколого-економічної ситуації
2.1. Природні ресурси краю: проблеми їх раціонального використання
У процесі впливу людства на природу збільшуються масштаби оволодіння її компонентами, розширюється сфера їх застосування. Так, більш як 4 тисячі років тому з'явились кар'єри і рудники, суспільство навчилось виплавляти бронзу, а в другому тисячолітті до нашої ери почали широко використовувати в господарстві 19 хімічних елементів. У XVIII столітті їх число зросло до 28, в XIX - до 50, а в даний час використовується понад 80 хімічних елементів. Сьогодні корисні копалини, видобуті із надр, забезпечують сировиною енергетику на 83%, хімічну промисловість на 75%, а крім цього - чорну і кольорову металургії, машинобудування і будівельну індустрію. В наш час мінеральні ресурси значною мірою визначають економічний потенціал кожної країни.
Що стосується наявності корисних копалин Західного регіону України, то вони зосереджені нерівномірно, зокрема, у Львівській області нафтові та газові родовища розташовані у Передкарпатському прогині. В середині 1970-х рр. було розвідано 12 родовищ. Кам'яне вугілля нагромаджене у північній частині області - Львівсько-Волинський вугільний басейн, загальна площа якого - близько 10 тис. км2 [98, с.157]. Територія ж Чернівецької області небагата на корисні копалини. В її межах головним чином розвинута промисловість будівельних матеріалів, що базується на таких видах сировини, як пісковики, вапняки, гіпси, глини та суглинки, піски і гравійно-галечникові матеріали. Правда, є й родовища нафти та газу, кам'яної і калійної солей, сірки і мінеральних вод з цінними бальнеологічними властивостями [99, с.167]. Рівненщина багата на нерудні корисні копалини, серед яких найбільше поширені будівельні матеріали: вапняки, глини, піски. Східна її частина містить численні родовища гранітів, сієнітів, габро [100, с.156]. Волинська область на корисні копалини порівняно небагата. Тут відомі кам'яне вугілля, торф, сировина для випалювання вапна, цементу, цегельно-черепична сировина, будівельні та баластні піски, гончарні глини [101, с.147]. Тернопільщина має великі запаси мінеральної сировини, яка використовується як будівельний матеріал, вапняки розміщені по всій території, піщаники - переважно в південній частині, цегельна сировина майже у всіх районах, гравій і гіпс - у південній частині [102, арк.34,36]. Що стосується Карпатського регіону, то тут було зосереджено 100% українських запасів солі, 78% калійних солей, 61% озокериту [103, с.53]. Таким чином, Західний регіон України характеризується наявністю значної частини мінерально-сировинних ресурсів.
Проблеми використання мінеральної сировини мають не тільки регіональний, але і світовий характер. Так, ще з середини XYI до середини ХХ ст. споживання людством заліза зросло в 5000 разів. І темпи його видобування подвоюються кожні 10 років. При сучасній технології видобування й переробки корисних копалин лише 1-5% речовини, що видобувається з надр, використовується у вигляді продукції, все решта йде у відвали й відходи. За останні десятиріччя величезного значення для економіки всіх країн набули такі корисні копалини, як нафта й газ, алюміній, титан, хром, нікель, кобальт, уран, марганець, свинець, олово. Як вважають міжнародні експерти, за цих темпів споживання, всі розвідані запаси цих корисних копалин будуть вичерпані за кілька десятиліть. За даними ООН, ресурси 18 економічно найважливіших мінералів знаходяться на межі повного вичерпання, навіть якщо впровадити рециклічність і відновлення. Серед них золото, срібло, ртуть, свинець, сірка, олово, цинк, вольфрам [104, с.135].
Припускається, що до 2500 року людство використає запаси усіх металів. За даними ООН запаси міді, нафти, газу, бокситів, свинцю, цинку можуть бути вичерпані протягом 5-15 років, якщо країни, що розвиваються, збільшать видобуток і використання мінеральних ресурсів до рівня США початку 1990-х років ХХ століття. Про вичерпання мінеральних ресурсів свідчить і те, що сьогодні видобувна промисловість дедалі більше орієнтується на розробку металевих родовищ з незначним вмістом металів. Раніше вважалося вигідним вторинне промивання тільки золотоносних відвалів, а тепер можна говорити про вторинні антропогенні родовища майже усіх видів сировини [105, с.173].
Незважаючи на значні запаси мінерально-сировинних ресурсів країни, в СРСР і, зокрема в Україні, енергоємна економіка поглинала щорічно значні поклади мінерально-сировинних запасів, а це приводило до безгосподарного, марнотратного ставлення до природних ресурсів. З іншого боку видобуток корисних копалин негативно впливав на навколишнє середовище. Так, при видобутку металічних руд, кам'яного вугілля, нафти, особливо при відкритих розробках відбуваються істотні зміни у всьому природному комплексі території: великі площі родючих земель займаються відвалами, які в подальшому забруднюють атмосферу чи змиваються у води, відбувається значне зниження рівня ґрунтових вод, що негативно позначається на стані сільського господарства і лісових культур [106, с.26].
Проблеми, пов'язані із негативними явищами під час видобування мінеральної сировини, які істотно змінювали стан навколишнього природного середовища, характерні і Західному регіону України.
Особливо вагомим був вплив промислових підприємств на довкілля при видобуванні та використанні мінерально-сировинних ресурсів.
У 1980-ті роки видобування вугілля в регіоні призвело до ґрунтових змін. У Волинській області, як і у Львівській, осідав ґрунт до 1,5 м [107, арк. 12]. На Закарпатті проходили ті ж самі процеси, що і на Буковині: на раніше відпрацьованих підземних вибірках спостерігалось осідання ґрунту [108, арк.6]. Негативно впливало на стан навколишнього середовища видобуток вугілля червоноградської групи шахт Львівсько-Волинського басейну, особливо критична ситуація склалась в Сокальському районі, де населені пункти і сільськогосподарські угіддя знаходились в зоні впливу підземних гірничих розробок [109, ар
- Київ+380960830922