РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ПАЦІЄНТІВ, МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених осіб
У відповідності до завдань та мети дослідження в клініці було обстежено 186 чоловік із серцево-судинною патологією: 142 хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) та 44 - на нейроциркуляторну дистонію по гіпертонічному типу (НЦД). Контрольною групою до хворих на НЦД стали 40 практично здорових чоловіків у віці від 15 до 22 років (середній вік 17,8?0,15). Вік хворих на НЦД коливався від 15 до 23 років, середній вік склав 18,4?0,39. Контрольною групою до ГХ слугувала репрезентативна за віком група практично здорових осіб - 210 чоловік (105 чоловіків та 105 жінок), віком від 21 до 60 років (середній вік 42,1?1,4), які були ранговані за віковими групами, в тому числі у віці 21-30 років - 60 чоловік, 31-40 років - 60 чоловік, 41-50 років - 50 чоловік і понад 50 років - 40 чоловік. В групу хворих на ГХ увійшли пацієнти у віці від 21 до 65 років (середній вік 51,4?1,15), в тому числі до 40 років - 17 пацієнтів, 41-50 років - 43 чоловіки, 51-60 років - 45 чоловік і понад 60 років - 37 чоловік. Всі хворі знаходились на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні в період з листопада 2000 по жовтень 2002 року. Робота виконувалась на базі Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І.Пирогова та наукової біохімічної лабораторії Вінницького державного медичного університету ім. М.І.Пирогова.
Діагноз НЦД виставлявся за класифікацією хвороб серця відповідно до МКХ-10 на основі характерних скарг хворих, даних клінічного обстеження, анамнезу життя та хвороби, даних інструментальних і додаткових досліджень після виключення органічної патології серцево-судинної патології ?9?. Тривалість захворювання пацієнтів даної групи склала від 2 місяців до 5 років, в середньому 1,9?0,31 роки. Під час обстеження хворих на НЦД у 29 чоловік (65,9%) були виявлені епізоди підвищення АТ до 140/90 - 160/95 мм.рт.ст., яке супроводжувалось порушенням самопочуття пацієнтів. Підвищення АТ носило не постійний характер, було лабільним і нормалізувалось без застосування антигіпертензивних засобів. Як підвищення тиску, так і виникнення інших скарг (кардіалгія, серцебиття), хворі на НЦД пов'язували із незначним фізичним або з психоемоційним навантаженням. При вивченні основних клінічних скарг хворих на НЦД частіше всього спостерігались: головний біль (47,7%), періодичний біль різного характеру в ділянці серця (34%), серцебиття (25%), запаморочення голови, загальна слабкість та швидка втомлюваність (38,6%). Так званий "респіраторний синдром" (задишка, відчуття нестачі повітря, поверхневе дихання) мав місце у 31,8% хворих на НЦД. У 5 (11,3%) пацієнтів захворювання перебігало безсимптомно, підвищення АТ у них було виявлено випадково, переважно під час профілактичного медичного огляду.
При об'єктивному дослідженні на променевій артерії визначався, як правило, ритмічний, задовільних властивостей пульс. У 2 хворих визначалась брадикардія і у 5 - тахікардія. Аритмічний пульс по типу екстрасистолії був зареєстрований у 7 хворих. При перкусії меж серця та аускультативно змін не було виявлено.
Електрокардіографічне дослідження проводилось всім хворим на НЦД при надходженні в стаціонар. При аналізі ЕКГ у 40,9% пацієнтів з НЦД були виявлені порушення ритму та провідності (поодинокі надшлуночкові екстрасистоли, часткова блокада правої ніжки пучка Гіса). При дослідженні очного дна у всіх хворих не було виявлено гіпертонічної ангіопатії сітківки. Для виключення ГХ хворим на НЦД з епізодами підвищення АТ проводили його добове моніторування і його аналіз дозволив виявити у цих хворих переважно нормотонічний або дистонічний тип добового профілю АТ.
Аналіз анамнестичних даних дозволив виявити у хворих даної групи наявність шкідливих звичок. Із 44-х обстежених пацієнтів палило 14 чоловік (31,8%), в середньому по 4,71?1,20 цигарки на день; вживали алкоголь 2 чоловіка (4,5%) в не великій кількості (до 50 мл на день). Наявність ГХ у родичів пацієнтів мало місце у 7 хворих (15,9%), ІХС - у 22 хворих (50%), ГХ та ІХС - у 7 хворих (15,9%). У 8 хворих (18,1%) спадковість не була обтяженою. Серед обстежених надлишкова вага тіла (ІМТ>25-29) виявлена у 10 чоловік (22,7%), середнє значення ІМТ в обстеженій групі 22,66?0,40.
В групу хворих на ГХ увійшло 142 пацієнта (68 жінок та 74 чоловіків) у віці від 21 до 65 років (середній вік 51,4?1,15). Пацієнти поступали в клініку у зв'язку з загостренням захворювання, яке проявлялось наявністю гіпертонічних кризів (64%), або з неефективністю терапії на попередньому етапі лікування.
Діагноз ГХ пацієнтів було встановлено після детального клініко-інструментального обстеження на підставі критеріїв Комітету експертів ВОЗ та верифіковано в умовах стаціонару із застосуванням додаткових методів дослідження, які дозволяли виключити симптоматичні гіпертензії ?4, 5?. В дослідження не включали хворих на ГХ при наявності у них супутньої патології: захворювань бронхолегеневого апарату, печінки та нирок з порушенням їх функції, цукрового діабету, серцевої недостатності ІІ-ІІІ стадії.
Тривалість захворювання складала від 5 місяців до 24 років: до 1 року воно було виявлене у 14 (9%), від 1 до 5 років - у 36 (25,3%), від 6 до 10 років - у 54 (38%), від 11 до 20 років - у 28 (19,7%), більше 20 років - у 10 (7%) хворих. Середня тривалість захворювання дорівнювала 9,23?0,85 роки. Основну групу склали хворі, у яких тривалість гіпертонії склала від 3 до 10 років, що свідчить про доброякісний, повільно-прогресуючий перебіг ГХ.
Враховуючи рівень АТ, характер перебігу захворювання, наявність ураження та ускладнень з боку органів-мішеней у 83 хворих було діагностовано ГХ I-II ст. (58,4%) і у 59 хворих - ГХ III ст. (41,5%). Діагноз ГХ ІІІ ст. за наявності інфаркту міокарда, інсульту встановлювали лише у тих випадках, коли ці серцево-судинні ускладнення виникали на тлі тривало існуючої гіпертонічної хвороби, що підтверджувалось наявністю об'єктивних ознак гіпертензивного уражен
- Київ+380960830922