РОЗДІЛ 2
КОНТИНГЕНТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Обстежено 10 груп досліджуваних. З метою з'ясування вікових особливостей
зорових викликаних потенціалів (ЗВП) була створена контрольна група, яка
складалася з двох підгруп: першу підгрупу склали здорові досліджувані у віці
17-25 років (18 осіб), другу підгрупу – досліджувані 55-70 років, з корекцією
вікових змін акомодації (15 осіб). Вважається, що до 17 років зорова сенсорна
система остаточно дозріває: до цього віку завершуються цито - і
фіброархітектотонічні перетворення неокортекса, удосконалюються асоціативні
внутрішньопівкульові зв'язки різних коркових полів. Розвиток екстракалозальних
комісуральних шляхів мозолистого тіла забезпечує міжпівкульову передачу зорової
інформації, у результаті чого формується повноцінне сприйняття завдяки
взаємодії лівої і правої півкуль [87, 88]. Криві викликаної активності при
цьому втрачають міжіндивідуальні відмінності. Відомо, що ЗВП у людей середнього
віку (30-45 років) не мають значимих відмінностей від молодих вікових груп [13,
45, 89]. Оскільки зорова сенсорна система, з погляду сучасної фізіології, являє
собою багатоканальний фільтр різних просторових частот, було цікаво з'ясувати
чутливість зорового аналізатора до стимулів різного розміру і контрасту в
контрольних групах. Зорове сприйняття характеризується багатоланцюговим
процесом рецепції, первинного аналізу і передачі аферентної інформації. Всі
процеси здійснюються на периферії за рахунок властивостей РП сітківки. З
урахуванням особливостей трансформації в ЛКТ і через підкіркові відділи ЦНС
зорова аферентація надходить у кору великих півкуль, де через ряд специфічних
процесів (різні типи нейронів-детекторів, модульний принцип обробки інформації
і явища синхронізації в системній діяльності мозку) у свідомості формується
повноцінний зоровий образ – зорове сприйняття [53, 90].
Тому для інтерпретації зв'язку змін ЗВП із процесами, які відбуваються в
зоровій сенсорній системі й у кожній ланці обробки зорової інформації, нами
було запропоновано використовувати природні моделі порушень. Відомо, що
природні моделі порушень виникають в результаті зриву нейрофізіологічних
компенсаторних процесів в зоровій сенсорній системі [10]. Для цього було
вивчено ще 8 груп досліджуваних. Використання кожної групи було детально
обґрунтоване в аналізі літератури з точки зору співвідношення з механізмами,
які характеризують кожну з використаних натуральних моделей при вивченні
порушень у різних ланках сенсорної системи. Діагноз досліджуваним було
встановлено лікарем офтальмологом і невропатологом.
Третю групу склали досліджувані зі змінами в ділянці диску зорового нерва і
сітківки у віці 55-70 років (30 осіб). Дана категорія досліджуваних становила
інтерес, з погляду впливу на зорове сприйняття процесів, які розвиваються в
початкових відділах зорової системи (гангліозних клітинах і внутрішньоочній
частині волокон зорового нерва). Ми умовно позначили цю ділянку як
рецепторно-нейронний ланцюг зорової сенсорної системи.
У четверту групу увійшли досліджувані з явищами ішемії сітківки (вік 45-60
років, 18 осіб). Це дослідження дозволило зробити висновки про вплив процесів
кровопостачання периферичних відділів зорової сенсорної системи на характер
викликаної активності мозку. Тому що частота поширення порушень органа зору,
які викликані трофічними змінами дуже висока, ми досліджували більш детально
вплив таких станів на процес зорового сприйняття.
У п'ятій групі були досліджувані з органічними ушкодженнями периферичної ланки
зорового аналізатора (45-60 років, 15 осіб). Ця група відображає процеси
порушення рецепції в сітківці, пов'язані з дегенерацією пігментного шару.
У шосту групу увійшли досліджувані (35-50 років, 15 осіб) з однаковим
механізмом розвинених явищ у провідниковій частині зорового аналізатора.
Використано дві різні стадії одного стану, які відображають процеси різного
ступеня порушення проведення по волокнам зорового нерва. Від порушення
фізіологічної цілісності до органічних змін зорового нерва, які виражаються в
його атрофії.
Сьому групу склали досліджувані, котрі приймали участь у 1986 році в ліквідації
наслідків аварії на ЧАЕС (15 осіб, середній вік яких складав 36,0 ± 2,5 роки).
Довгостроково працюючі в 30-кілометровій зоні відчуження, ця категорія
досліджуваних становить інтерес з погляду дефіциту неспецифічних впливів на
проведення зорової сенсорної інформації. Оскільки у всіх досліджуваних
спостерігалися симптоми дисфункції діенцефало-ретикулярних структур [14, 33].
Восьму групу склали рідкі випадки зміни підкіркових і кіркових механізмів
обробки зорового сигналу. Досліджуваний П., у віці 22 років; з
післяхіазмальними порушеннями проведення по зорово-нервовому шляху, внаслідок
новоутворення на дні третього шлуночка мозку. Досліджуваний В., 36 років;
компенсаторні процеси в зоровому тракті, пов'язані з минущими порушеннями
кровопостачання головного мозку. Досліджуваний К., у віці 16 років, зміни в
правій півкулі потиличної кори у результаті родової травми.
ЗВП реєстрували за допомогою діагностичного комплексу “Amplaid” МК15 (Італія).
Електроди розташовували по стандартній міжнародній системі 10-20 [40, 51, 91].
При біполярній реєстрації активний електрод розташовували в точці Оz,
референтний – в точці Fpz, точка, яка заземлює, розташовувалася на лівому
передпліччі. Як стимул використовували реверсивний шаховий патерн (чергування
чорно-білих шахових клітин різного розміру), який пред'являли досліджуваним за
допомогою телевізійного монітора чорно-білого зображення. Відстань до монітора
складала 1,5
- Київ+380960830922