РОЗДІЛ 2
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ
ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Діяльність по організації торгівлі.
Брокерська діяльність
При написанні другого розділу нами було поставлено завдання підтвердити обґрунтованість висновків, зроблених у першому розділі на прикладі окремих видів посередницької діяльності.
Одним з найпоширеніших способів надання посередницьких послуг є проведення особливим чином організованих торгів. Функції такого проведення беруть на себе організації, які здатні проводити торги і мають для цього необхідні правові, економічні й організаційні передумови. У силу низки історичних та економічних умов центральне місце серед подібних організацій належить біржі3.
Регулювання діяльності товарних бірж характеризується насамперед їх широкою правовою автономією. Біржа є однією з небагатьох існуючих нині в Україні організацій, наділених широкою можливістю саморегулювання. Це знайшло своє відбиття в Законі України "Про товарну біржу" від 10 грудня 1991 р. (зі змінами й доповненнями) [103].
Відзначимо, що біржі самостійно затверджують Правила біржової торгівлі - основний документ, яким охоплюються всі аспекти її діяльності. Через те, що біржі не здійснюють комерційних операцій і не мають на меті отримання прибутку, вони тим самим майже виключені зі сфери жорстко регульованої підприємницької діяльності, метою якої є згідно ст. 1 Закону України "Про підприємництво", одержання прибутку.
На сьогодні законотворчий процес в Україні відстає від розвитку торгово-біржової діяльності. Організаційно-правова форма товарної біржі не визначена законом, що викликає певні труднощі при з'ясуванні її статусу. Існує проблема виникнення біржоподібних організацій, що створюються тільки для реєстрації операцій з небіржовими товарами (нерухомістю, автотранспортом та ін.). Такі організації, як правило, мають некваліфікований персонал, слабкі фінансові можливості, що не дозволяють їм мати необхідне технічне забезпечення сучасної товарної біржі.
Тому варто погодитися з точкою зору Б.О. Ткаченка, що діяльність біржі необхідно ліцензувати [246.С.21]. Ліцензії на проведення біржової торгівлі має видавати уповноважений державний орган на певний строк при виконанні установлених вимог щодо кваліфікації персоналу біржі, наявності приміщення, у якому будуть проходити біржові торги, і т.д. Разом з тим, держава не повинна втручатися в оперативно-господарську діяльність біржі, за винятком випадків, окремо вказаних у законі.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про товарну біржу" біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які займаються виробничою і комерційною діяльністю, і має на меті надання послуг в укладанні біржових угод, визначення товарних цін, попиту та пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і збільшення товарообороту і пов'язаних з ним торгових операцій.
У проекті Закону "Про внесення змін у Закон України "Про товарну біржу" [149] наводиться визначення останньої: товарна біржа є юридичною особою, що об'єднує юридичних і фізичних осіб і створена з метою організації і регулювання біржової торгівлі, що здійснюється у формі відкритих торгів, які провадяться в заздалегідь визначеному місці у визначений час за встановленими нею правилами (ст.2).
Згідно з абз. 33 п. 2 розділу IV Концепції внутрішньої торгівлі України, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997р. № 1449 ?104?, важливе значення в розвитку торгівлі приділяється організаторам оптового обороту, які не виступають суб'єктами торгової діяльності (товарним біржам, оптовим ярмаркам), тобто біржа не є суб'єктом торгової діяльності.
Для біржової торгівлі найбільш характерним є здійснення більшості біржових угод за участю біржових посередників-брокерів. У широкому значенні цієї категорії про біржове посередництво варто говорити як про діяльність по виконанню торгових операцій в інтересах реальних і потенційних клієнтів.
Існують матеріальні передумови появи брокерства як інституту торгівлі:
а) звернення до послуг брокерів продиктовано бажанням клієнта знизити свій ризик. Брокер є професійним торговцем, що, безумовно, знижує ризик можливих втрат. Крім того, у договорі з брокером клієнт може передбачити додаткові гарантії для себе. Разом з тим брокер діє за рахунок клієнта, а значить, не несе відповідальності за невиконання чи неналежне виконання укладеного ним договору;
б) брокерські контори зазвичай не мають у своєму розпорядженні достатніх коштів для придбання товарів за свій рахунок;
в) основне джерело доходів брокерських контор - одержання відсотків від сум укладених угод. Чим більшу кількість клієнтів має брокерська контора, тим вищий доход вона може отримувати.
Крім матеріальних передумов, брокерська діяльність має законодавчу базу. Операції на біржі мають право здійснювати тільки члени біржі, брокерські контори, а також брокери, які від імені своїх клієнтів укладають торгові угоди. Тим самим закріплено право на участь у торгах тільки певного кола суб'єктів. У складі брокерських контор основна роль належить біржовим брокерам.
Брокер - це простий ("чистий") посередник (у буквальному перекладі з англійської мови - "звідник" ("сваха"). Біржові брокери на товарних і фондових біржах відрізняються від торгових брокерів. Так, торговий брокер - це дрібний підприємець чи службовець брокерської фірми, який обслуговує від чужого імені й за чужий рахунок замовлення по укладанні контрактів як з боку продавців, так і з боку покупців. Специфіка його діяльності полягає у володінні комерційною інформацією за принципом "де, що, скільки коштує". Залежно від наданих послуг він отримує комісійну винагороду, наприклад, за комерційну інформацію при реально сформованій угоді або за повну підготовку й укладення товарного контракту.
Угоди укладаються брокерами зазвичай від імені, за дорученням і за рахунок клієнта. Вони можуть також діяти від свого імені, але за рахунок клієнта на підставі укладеної з ним угоди