РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ ЕТАПИ ЖИТТЯ ТА ТВОРЧОСТІ М.Н.ПЕТРОВСЬКОГО
Для того, щоб здійснити докладний аналіз наукової спадщини визначного
українського історика Миколи Неоновича Петровського, ми вважаємо за необхідне
дослідити процес генезису та еволюції його поглядів з самого початку їх
формування, з урахуванням того середовища, в якому він знаходився та працював,
суспільної ситуації та важливих подій, що відбилися на його діяльності (Додаток
Б).
Події життя, наукової та громадської діяльності Миколи Неоновича припали на
90-ті роки ХІХ століття – початок 50- х років ХХ століття. Має сенс умовно
поділити ці події життя науковця на п’ять етапів:
1. 1894-1924 рр. – дитинство і юність науковця, формування його світогляду;
здобуття освіти та спеціальності; визначення наукових інтересів; початок
педагогічної діяльності.
2. 1924-1934 рр. – викладання в Ніжинському інституті народної освіти;
розгортання дослідницької діяльності та формування наукової позиції історика;
видання першої наукової праці; співробітництво з М.С.Грушевським; дослідження
історії України XVII ст. та історіографії XVIII ст.; активні археографічні
пошуки; початок критики та переслідувань історика з боку влади за “прояви
буржуазного націоналізму” і звільнення з Ніжинського інституту народної
освіти.
3. 1934-1941 рр. – переїзд Миколи Неоновича до Києва; робота в бібліотеці АН
України та в Інституті історії України АН УРСР; захист докторської дисертації
та здобуття звання професора за спеціальністю Історія України; робота над
створенням хронології історії України; продовження археографічних пошуків та
досліджень з історії Національно-визвольної війни українського народу середини
XVII ст., створення монографій, синтетичних праць, активна пошукова робота в
архівосховищах країни та впорядкування збірок історичних документів.
4. 1941-1947 рр. – евакуація разом з установами Інституту історії АН УРСР до
Уфи; діяльність на посаді директора Інституту історії та археології АН УРСР;
видання ґрунтовних робіт в контексті висвітлення “братніх” стосунків
українського та російського народів, починаючи з періоду Київської Русі і до
сучасних М.Н.Петровському часів; робота над створенням підручників та
синтетичних курсів з історії України; викладання у вищих навчальних закладах і
активна пропагандистська робота під час Великої Вітчизняної війни; громадська
та міжнародна діяльність М.Н.Петровського в складі офіційних делегацій УРСР;
критика роботи вченого з боку влади та офіційної науки і усунення його з посади
директора Інституту історії АН УРСР.
5. 1947-1951 рр. – діяльність на посаді завідуючого відділом археографії
Інституту історії АН УРСР; викладання в Київському державному університеті та
головування на кафедрі історії України; інтенсивна археографічна діяльність. У
цей час морально зломлений історик все ж знайшов у собі сили продовжити
археографічні пошуки, результатом яких стала підготовка до друку видатної
пам’ятки українського літописання “Львівського руського літопису”, який, на
жаль, побачив світ вже після смерті М.Н.Петровського.
Наведена періодизація є доволі загальною, тому кожний із цих періодів включає
до свого складу певну кількість підперіодів, які відрізняються відповідно до
змісту діяльності вченого.
1. 1894-1924 рр
Народився Микола Неонович Петровський 14(2) листопада 1894 року у селищі
Кудрівки Сосницького повіту Чернігівської губернії, про що свідчить виписка з
метричної книги Різдво-Богородицької церкви цього селища1.
Характеризуючи соціо-географічну специфіку цієї місцевості дослідники
зауважували її певний культурний традиціоналізм, оскільки історико–культурні
традиції у місцевості, де починалося життя М.Н.Петровського, не зазнали
руйнівного впливу нігілізму, який був притаманний більш економічно розвинутим
регіонам. Природним елементом середовища, в якому виховувався Микола
Петровський, а це була родина священика, можна вважати до певної міри приховану
схильність до збереження неповторного українського колориту та виховання
справжньої зацікавленості історією і культурою рідного краю. Але ці риси родини
Петровських не були яскравими, оскільки, по-перше, діячі, що знаходились на
вищих щаблях церковної ієрархії дотримувались на той час великоруського
спрямування. А, по-друге, більшість своїх зусиль родина священика Неона
Миколайовича Петровського витрачала на повсякденні турботи, пов’язані з
забезпеченням свого насущного життя, і це, звичайно, залишало дуже мало часу
для зайняття іншими справами.
Про те, що становище родини Петровських було не з найкращих свідчить і те, що
голова родини з 1904 по 1905 роки двічі змінював парафії, зупинившись у
кінці-кінців у селищі Городище Сосницького повіту, та отримував лише 300
карбованців жалування на рік. Мати майбутнього вченого – Олександра Іванівна -
за соціальним походженням була з родини священика та займалася
домогосподарством2.
Микола Неонович був другою дитиною з шістьох, що були у родині Петровських. Вже
з 6-літнього віку він навчався у Чернігівському духовному училищі, а у серпні
1905 р. вступив до Чернігівської семінарії3.
З малих років Микола Петровський, з одного боку, був змушений особисто
піклуватися про своє життя, з 15 років повністю перейшовши на власне утримання,
яке складалося зі семінарської стипендії та гонорарів від приватних уроків, а,
з іншого - майбутній науковець намагався у повній мірі реалізувати свій не
абиякий інтелектуальний потенціал та прагнення до навчання. В атестаті № 620,
що був виданий правлінням Чернігівської семінарії у травні 1915 р. зазначалося,
що педагогічні збори семінарії зарахували М.Н.Петровського
- Київ+380960830922