РОЗДІЛ 2. ЖИТТЯ ТА НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
О. ДОМБРОВСЬКОГО
2.1. Формування світогляду та становлення як історика
У науковій біографії О. Домбровського можна виокремити два періоди. В основу
запропонованої періодизації життєвого та творчого шляху покладено кардинальні
зміни в житті історика, що пов’язані із переїздом на інше місце проживання.
І. 1914-1945 рр. – доеміграційний період, на який припадає дитинство, юнацькі
та студентські роки й початковий етап творчості О. Домбровського, зокрема поява
перших літературних та історичних творів. Найбільш значною працею цього періоду
є “Вступ” до повного перекладу Геродотової “Скіфії”, відредагований Т.
Кострубою.
ІІ. 1945-2006 рр. – праця в діаспорі, зокрема активна діяльність О.
Домбровського в наукових установах та товариствах, участь у конференціях і
дискусіях. В цей період вчений написав велику кількість праць з давньої історії
України, історіографії та історії церкви, які сформували його творчий доробок.
Олександр Володимир Домбровський народився 8 вересня 1914 року в місті Львові.
Його батько – Михайло Домбровський походив з польської шляхти гербу “Еліта”,
яка переселилася із Заходу Речі Посполитої на Поділля у другій половині XVIII
століття. До радянсько-польської війни 1920-1921 років М. Домбровський стояв на
пропольських позиціях, але під час її перебігу, він мав сутичку з поляками,
після якої перейшов на українські позиції й став активним діячем українського
громадського життя. Матір – Софія Угрин – теж була польського походження. Її
батько був вихідцем із польсько-угорської сім’ї, тому виховував свою доньку на
польських культурних традиціях. Після одруження з Михайлом Домбровським вона
під впливом чоловіка стала захоплюватися українською культурою, звичаями,
традиціями [2, 1].
Коли Олександрові виповнилося чотири роки, батьки навчили його молитися
по-польськи, а згодом – по-українськи. Подружжя Домбровських дуже любило
співати українські народні пісні. Любов до пісні прищепили вони й єдиному
синові. Пізніше О. Домбровський згадував, що одним з основних факторів, який
дуже вплинув на нього, була українська пісня і саме вона зробила з нього
справжнього українця [2, 1].
Початкову освіту О. Домбровський здобув у народній школі ім. Б. Грінченка, про
яку пізніше писав: “Рідна школа ім. Б. Грінченка по вулиці Городецькій у Львові
“зробила” з мене теж справжнього українця” [2, 1]. Після її закінчення в 1926
році юнак на конкурсній основі вступив до Академічної гімназії у Львові,
склавши іспити з релігії, української й німецької мов та математики [47, 1].
Своїм корінням Академічна гімназія сягає глибокої давнини. Вона є продовженням
так званої Академічної колегії єзуїтів (1591–1774 рр.), пізніше з 1774 року
мала назву цісарсько-королівської гімназії, а з 1776 року – Терезіанської
королівської гімназії. У 1784 році цісар Йосиф ІІ, проводячи освітню реформу,
закрив гімназію, але, відкриваючи Львівський університет, відновив при ньому і
гімназію, призначену для навчання дітей Східної Галичини. В гімназії готували
кадри для урядових установ і кандидатів на священиків із обов’язковим знанням
української мови. В системі навчання сталися певні зміни, зокрема, до реформи в
гімназії вивчали філософію та богослов’я, а після неї – слухання цих курсів
перенесли до університету, тому що гімназія була його складовою. За це їй
присвоїли назву “Академічної”. Навчальний рік складався з двох семестрів:
зимового (вересень – січень) і літнього (лютий – червень) [127, 74-75].
Улюбленими предметами О. Домбровського були історія, література та класичні
мови. Латинську він вивчав 8 років, грецьку – 4 роки. Менше цікавили гімназиста
предмети природничо-математичного циклу. Під час навчання в гімназії Олександр
спробував свої сили на літературній ниві – почав писати патріотичні вірші. У
шостому класі він показав кілька своїх віршів професорові української мови,
дійсному членові НТШ Ярославу Гординському для перегляду і оцінки. Через кілька
днів професор повернув вірші й сказав: “Як на твій вік – це добре… працюй над
собою і…уважай, що пишеш” [17, 257]. Вже в 1932 – 1933 роках у гімназійних
повідомленнях з’явилися перші літературні нариси О. Домбровського. Учнем він
вступив до організації українського Пласту й підліткової Організації
Українських Націоналістів (ОУН), де й ознайомився з підпільною літературою УВО
– ОУН. За активну громадсько-політичну діяльність його мали відрахувати з
гімназії, але дирекція прийняла рішення видати свідоцтво із “невідповідальною
поведінкою” [1, 1].
У статуті гімназії зазначалося, що її випускники автоматично стають студентами
Львівського університету (офіційна назва – Університет Яна Казимира), оскільки
гімназія була його складовою. У 1934 році О. Домбровський закінчив Академічну
гімназію і того ж року хотів записатися на правничий факультет. Про професію
адвоката Олександр мріяв ще з дитячих років. Хлопчиною він одягав на себе
якийсь халат, щось подібне на адвокатську тогу, ставав на стілець й виголошував
перед сусідом-ровесником “адвокатську промову” [17, 13]. Однак ця мрія не
здійснилася через те, що на правничий факультет не приймали гімназистів з
“невідповідальною поведінкою” у свідоцтві. Тоді О. Домбровський записався на
гуманістичний факультет університету, вибравши за спеціалізацію античну історію
і додатково германістику [286, 5]. На гуманістичному факультеті Львівського
університету тих років викладали переважно польські вчені, серед яких – проф.
Костянтин Хилінський (завідувач кафедри античної історії), проф. Станіслав
Закшевський (лектор історії Польщі), проф. Емілій Модельський (лектор історії
середньовіччя та спеціальних історичних дисциплін) [47, 1].
Інтерес до да
- Київ+380960830922