РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПІДЛІТКІВ-ПРАВОПОРУШНИКІВ
В УМОВАХ ПРИМУСОВОЇ ІЗОЛЯЦІЇ
2.1. Аналіз методичних аспектів забезпечення емпіричного дослідження підлітків
у соціально-реабілітаційних установах закритого типу
Проаналізовані теоретичні положення дають підставу розглядати поняття
«психологічний захист» як одну з основних категорій у сучасній теорії
особистості. Воно володіє великою пояснювальною силою у вивченні адаптивних
форм поведінки в «значущих», «проблемних» ситуаціях. Оцінка рівня
індивідуальних психологічних захистів, як адаптивних можливостей особистості,
може бути зроблена через оцінку особливостей розвитку психологічних
характеристик, найбільш важливих для регуляції психічної діяльності і процесу
адаптації, тобто через актуальний психологічний стан особистості. Проте широких
і систематичних досліджень, спрямованих на вивчення взаємозв'язку деяких
конкретних форм прояву психологічних захистів з актуальним станом особистості
підлітків-правопорушників на етапі ресоціалізації, проведено недостатньо.
Слабка вивченість цієї проблеми і зумовила вибір мети дослідження, у процесі
якого ми вивчали індивідуальний рівень психологічного захисту підлітків з
делінквентною поведінкою і зв'язок механізмів психологічного захисту з
особливостями актуального психічного стану у період первинної ресоціалізації.
Якщо враховувати те, що під терміном «психологічний захист» розуміється система
механізмів, спрямованих на збереження один раз досягнутого (або на відновлення
втраченого) позитивного стану [53], то під індивідуальним рівнем психологічного
захисту слід розуміти актуалізацію захисних механізмів при загрозі Я-образові
(особистій ідентичності) з боку власного досвіду або з боку «іншого». При цьому
передбачається, що ця міжособистісна взаємодія цілком детермінується
індивідуальними ставленнями і характеристиками [61]. Етап первинної
ресоціалізації був обраний нами тому, що це початковий період адаптації
неповнолітніх злочинців у соціально-реабілітаційній установі закритого типу.
Цей період характеризується ламанням раніше сформованих стереотипів поведінки,
примусовим відмовленням від асоціальних форм поведінки, прийняттям нових
колективних норм [65]. Подану ситуацію ми оцінюємо як важку, проблемну і до
того ж значущу для особистості підлітка. Саме в цей період, на нашу думку,
починають найбільше яскраво виявлятися психологічні захисні механізми, які
впливають на протікання процесу ресоціалізації.
Психодіагностичне дослідження проводилося в два етапи. На першому етапі
проводився добір діагностичних тестів і методик для дослідження актуального
стану підлітків й інтрапсихічних захисних механізмів; формувалася основна і
контрольна групи досліджуваних.
На другому етапі дослідження вирішувалися дві основні задачі: перша, спрямована
на виявлення соціально-психологічних і індивідуально-особистісних особливостей
досліджуваних, їх актуального психічного стану; друга, спрямована на здійснення
психологічного аналізу зв'язку індивідуально-особистісних характеристик, що
складають актуальний психічний стан, із захисними механізмами як у
підлітків-правопорушників, так і в підлітків з правомірною поведінкою.
Для реалізації цілей нашого дослідження була сформована вибірка досліджуваних.
До неї ввійшли підлітки 9 - 11 класів загальноосвітньої школи № 16 м. Макіївки
і вихованці 8 – 10 класів соціально-реабілітаційного училища ім. А. Макаренка
м. Макіївки.
На початок дослідження загальна кількість досліджуваних склала 310 осіб. Після
попереднього дослідження (I етап), яке було спрямоване на виявлення
соціально-дезадаптованих і соціально адаптованих підлітків, обсяг вибірки склав
243 особи. В основну групу увійшли неповнолітні правопорушники в кількості 123
осіб. Із них: 120, які відбувають покарання за статтями: ч.2 ст. 81; ч. 2 ст.
117; ч. 2 ст. 140; ч. 3 ст. 186 КК України; 3 особи, які відбувають покарання
за ст. 215 КК України. Контрольну групу склали підлітки з правомірною
поведінкою із загальноосвітньої школи в кількості 120 осіб.
Середній вік респондентів обох груп – 14,8 років. Основна і контрольна групи
статистично не розрізнялися за статтю (чоловіча) і віком (14 – 16, 5 років),
але мали розходження за ступенями соціальної адаптованості: (соціально
адаптовані – соціально дезадаптовані); за формою поведінки (нормативна –
девіантна); за рівнем розвитку правосвідомості (із правомірною поведінкою –
правопорушники); також враховувалися різні умови функціонування навчальної
установи (відкритий тип – закритий тип).
На початку нашої роботи з підлітками-правопорушниками розглядався їх психічний
стан на момент прибуття до соціально-реабілітаційного закладу. Відомості про їх
психічний стан були отримані при проведенні опитування 123 осіб, які тільки-но
прибули до установи.
В процесі опитування використовувалися наступні основні питання:
1. Що більше всього тривожило тебе, коли стало відомо, де буде відбуватися
покарання?
2. Які зустрічі здавалися тобі неприємними, а до яких з них ти відносився
позитивно (колектив засуджених підлітків, окремі підлітки, представники
адміністрації)?
3. Яке у тебе склалося відношення після зустрічі з психологом, які сподівання
ти покладав на результати цієї зустрічі?
4. Розкажи, будь ласка, детально про свій психічний стан в період між судом і
прибуттям до училища.
Отримані в ході бесіди дані в узагальненому вигляді зазначили зміст попередньої
характеристики стану засуджених підлітків і приблизили тим самим до розуміння
їх індивідуальності. Бо, за визначенням Н.Д. Левітова, „психічний стан як
особова психологічна категор
- Київ+380960830922