Розділ 2.
Види участі МЕО у правотворчому процесі
2.1. МЕО як учасники правотворчого процесу
Регулювання сучасних міжнародних економічних відносин здійснюється міжнародними економічними організаціями. Характер їх та основні напрями діяльності відображають об'єктивні тенденції розвитку економічного співробітництва.
Зарубіжні та українські дослідники з міжнародного права здійснили кілька спроб дати класифікацію МЕО.
Наприклад, Г.Шермерс розрізняє універсальні та регіональні організації; міждержавні та наднаціональні організації [149].
Говорячи про класифікацію міжнародних міжурядових організацій, слід звернути увагу на те, що вона не є однозначною. У сучасній міжнародній системі існують різні за значенням, реальною вагою та формальними ознаками МО. У вітчизняній науці міжнародного права, як зазначають А.І.Дмитрієв та В.І.Муравйов, до 1991 року, розробляючи класифікатор МО, використовували переважно класовий та ідеологічний аспекти. Якщо відмовитися від цього підходу до питання класифікації МО, можна застосувати таку класифікацію:
1. Універсальні (всесвітні) МО (ООН).
2. Спеціалізовані установи ООН. До них належать, наприклад, ІКАО та ін.
3. Регіональні МО:
- регіональні економічні МО (ОЄЕС - 1947 рік, ЄОВС, ЄЕС ("Спільний ринок"), ЄАВТ та ін.;
- регіональні військово-політичні МО (НАТО - Організація Північноатлантичного договору, СЕАТО - Союз Таїланду, Філіппін і Пакистану та ін).
- регіональні економічно-політичні МО - Організація американських держав (ОАД), Ліга арабських держав (ЛАД) [36].
З метою систематизації вивчення міжнародного економічного права практикується класифікація міжнародних організацій, як наприклад:
- міжнародні організації системи ООН
- міжнародні економічні організації та об'єднання
- міжнародні економічні регіональні організації
- банки, банки розвитку і фонди [36].
Застосовуючи інші оціночні підходи, можна виділити й інші класифікаційні ознаки, отже, відповідно, можлива й інша класифікація МО.
Так, Ю. М. Колосов і О. С. Кривчикова для класифікації МО застосовують інші критерії. За характером членства дослідники поділяють ці організації на міжурядові та неурядові [54].
За колом учасників МО поділяються на універсальні, регіональні та міжрегіональні. За географічним охопленням розрізняють глобальні, регіональні та субрегіональні організації. Щодо компетенції, тобто функціональної спрямованості, МО поділяють на універсальні та спеціальні. Класифікація за характером повноважень дає змогу виділити міжнародні і наднаціональні (точніше, наддержавні) організації [108].
До першої групи належить переважна більшість МО, метою яких є координація співробітництва держав. Рішення таких організацій мають для останніх переважно рекомендаційну силу. Наднаціональні організації наділяються правом ухвалювати постанови, обов'язкові для держав, а в деяких випадках зобов'язувати фізичних та юридичних осіб держав-членів (такі постанови діють на території держав поряд із національними законами). Наднаціональними повноваженнями наділений Євросоюз. Міжнародні організації з економічних питань, що не мають універсального характеру, можуть бути як регіональними, так і нерегіональними. До складу останніх входять держави, зв'язані загальними економічними інтересами незалежно від їхньої територіальної належності. Такі організації дістали визнання в сучасному МП і практиці міждержавних відносин [2].
В.І.Муравйов виділяє міжнародні економічні організації загальноекономічного та галузевого характеру [76]. МЕО загальноекономічного характеру покликані сприяти співробітництву своїх членів у сфері, що охоплює широкий спектр міжнародних економічних відносин. Найбільшими серед них є, наприклад, ОЕСР, CЕЛА. На відміну від них, галузеві економічні організації головну увагу приділяють регулюванню міжнародного економічного співробітництва у певній сфері. Прикладами можуть бути такі організації, як СОТ, ІКАО тощо.
Залежно від термінів функціонування, зазначених в установчих документах, організації поділяються на тимчасові та постійно діючі [108].
За порядком вступу МО поділяються на відкриті, членом яких може стати будь-яка держава на свій розсуд, і закриті, що можуть приймати нового члена лише за згодою перших засновників та за дотримання ним деяких інших умов.
На практиці частіше використовують синтезовані (змішані) класифікації. Фахівці Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка пропонують таку класифікацію МО: організаційні структури широкого профілю; спеціалізовані організації системи ООН; регіональні організації; угоди, що регулюють торгівлю певними видами товарів; вузькоспеціалізовані агентства [108].
Класифікація міжнародних економічних і фінансових організацій, запропонована французьким економістом М.Педро, відбиває європейський погляд на сучасну картину міжнародних організацій. Так, на міжнародну економіку і фінанси впливають: всесвітні організації (ООН, СОТ), організації, створені з ініціативи Заходу (ОЕСР); європейські організації (Євросоюз); органи регіонального або двостороннього співробітництва з країнами "третього світу" та Східної Європи [108].
Як зазначає С.А.Войтович, сучасні МЕО з погляду їхньої структурної позиції і впливу на розвиток інституціональної системи можна поділити на кілька основних блоків:
1. Сімейство економічних інституцій ООН.
2. Організація економічного співробітництва та розвитку як єдина міжрегіональна організація промислово розвинених країн із загальною економічною компетенцією (тобто вона займається широким колом економічних питань).
3. СОТ як юридична та інституційна основа для світової торгівлі.
4. Організація виробників та експортерів (наприклад, ОПЕК) як організація, що впливає на світові ринки певних товарів.
5. Міжнародні товарні організації.
Ці основні блоки МЕО мають розгалужену структуру взаємозв'язків завдяки
- Київ+380960830922