РОЗДІЛ 2
СПЕЦІАЛЬНІ ОРГАНИ ТА УСТАНОВИ ЯКІ ВЕДУТЬ
БОРОТЬБУ ЗІ ЗЛОЧИННОСТЮ НЕПОВНОЛІТНІХ
2.1. Законодавче забезпечення діяльності спеціальних
органів та установ для неповнолітніх
Першою спробою законодавчого врегулювання питань запобігання злочинності неповнолітніх став Закон України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", прийнятий Верховною Радою України від 24 січня 1995 року [1;2]. Цей нормативно-правовий акт встановив широке коло суб'єктів попередження злочинності серед неповнолітніх і визначив правові основи їх діяльності.
Забезпечення діяльності спеціальних органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх ґрунтується на Конституції України, регламентується правовими актами України, Постановами Верховної Ради України, Указами й розпорядженнями Президента України, постановами й розпорядженнями Кабінету Міністрів України, нормативними актами МВС, відомчими положеннями та інструкціями а також рішеннями місцевих органів державної виконавчої влади, представницьких органів та органів місцевого самоврядування з питань, що віднесені до їх компетенції.
Згідно Закону соціальний захист і профілактику правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, покладено на:
* Державний комітет України у справах сім'ї та молоді, Республіканський комітет у справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад5;
* школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти;
* центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх закладів охорони здоров'я;
* притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх;
* суди;
* кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;
* приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ;
* виховно-трудові колонії Державного департаменту України з питань виконання покарань [1;2].
Отже, у Законі чітко визначена структура спеціальних органів та установ для неповнолітніх, зокрема це:
Кримінальна міліція у справах неповнолітніх - складова частина кримінальної міліції органів внутрішніх справ - забезпечує організацію роботи щодо боротьби з правопорушеннями серед неповнолітніх, проводить оперативно-розшукові та профілактичні заходи.
Суди у справах неповнолітніх - складова частина державної судової системи, органи, що захищають права неповнолітніх, розглядають справи про вчинені злочини та інші правопорушення, застосовують передбачені законом кримінальні покарання, виховні заходи примусового характеру, заходи адміністративного стягнення.
Приймальники-розподільники для неповнолітніх - установи органів внутрішніх справ, які забезпечують тимчасове утримання підлітків, що вчинили суспільно небезпечні дії та правопорушення у віці від 11 до 18 років.
Притулки для неповнолітніх - дитячі та підліткові установи служб у справах неповнолітніх для надання термінової допомоги та тимчасового розташування в них неповнолітніх від 3 до 18 років, що заблукали чи були підкинуті, залишились без батьківської опіки, залишили сім'ю чи навчально-виховні чи інші заклади, або для тих, що безпосередньо звернулися за допомогою до адміністрації притулку.
Центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх - лікувальні навчально-виховні заклади охорони здоров'я, до яких направляються підлітки для лікування і психічної корекції від алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, а також підлітки, що потребують особливих умов виховання, які за станом здоров'я не можуть бути направлені у навчально-виховні заклади соціальної реабілітації органів освіти.
Загальноосвітні школи соціальної реабілітації - спеціальні навчально-виховні заклади органів освіти для підлітків, що потребують особливих умов виховання, до яких направляються за рішенням суду у справах неповнолітніх підлітки віком від 11 до 14 років, що вчинили суспільно небезпечні дії, передбачені Кримінальним кодексом України, а також порушують чинне законодавство України.
Професійні училища соціальної реабілітації - спеціальні навчально-виховні заклади Міністерства освіти для підлітків, що потребують особливих умов виховання, до яких направляються за рішенням суду неповнолітні віком від 14 років, що вчинили зловмисні суспільно-небезпечні дії, передбачені Кримінальним кодексом України до виповнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, або злочини, з приводу яких кримінальну справу закрито у зв'язку із застосуванням примусових заходів виховного характеру; а також порушують чинне законодавство.
Виховно-трудові колонії - установи Державного департаменту України з питань виконання покарань, які виконують вироки судів щодо неповнолітніх, у виді позбавлення волі на певний строк за вчинені злочини.
Комітети у справах сім'ї та молоді і служби у справах неповнолітніх - органи державної виконавчої влади, на які покладається розробка і здійснення безпосередньо та через відповідні державні органи, суспільні інститути, громадські організації заходів соціального захисту дітей, запобігання правопорушень серед неповнолітніх та контроль за виконанням цих заходів.
Основними принципами діяльності спеціальних органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх визначені:
* законність;
* застосування переважно методів виховання і переконання, що передбачають вжиття примусових заходів лише після вичерпання всіх інших заходів впливу на поведінку неповнолітніх;
* гласність, тобто систематичне інформування про стан правопорушень серед неповнолітніх, роботу Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Республіканського комітету у справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим, служб у справах неповнолітніх і спеціальних установ для неповнолітніх у
- Київ+380960830922