РОЗДІЛ 2
ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ
2.1. Основні тематичні групи сучасної української музичної термінології
Сучасна українська музична термінологія - це відносно стабільна і закріплена традицією лексико-семантична система, що перебуває у стані безперервного руху і поступового вдосконалення. ЇЇ розвиток зумовлений факторами суспільно-політичного, фахового і мовного характеру. Елементи музичної терміносистеми відповідають усім вимогам, які стосуються термінів будь-якої галузі знань: системності, тенденції до однозначності, точності, дефінітивності, експресивної нейтральності, короткості. Ці риси музична термінологія зберігає лише у межах цієї системи чи лексико-семантичного поля. Поза цим полем терміни зазнають всіх тих впливів, що й загальновживана лексика.
Поле для терміна - це те саме, що контекст для побутового слова чи конситуація для репліки. О.Реформатський відзначає, що термінологічна система служить для терміна тим "термінологічним полем, у межах якого термін точний і однозначний. Поле (Feld) для терміна - це дана термінологія, поза якою слово втрачає свою характеристику"45. Поза межами свого лексичного поля слова або мають іншу валентність, або інші ситемні зв'язки. Отже, усі основні риси притаманні термінам лише у межах свого термінологічного поля. Вказівку на відповідне поле можна здійснити або екстралінгвальним шляхом (знайомство з ситуацією спілкування), або лінгвальним (контекст).
Музичне термінологічне поле розпадається на семантично вужчі об'єднання - тематичні групи, в кожну з яких входять терміни зі спільною загальною ознакою. Підставою для виділення тематичних груп вважаємо логічні зв'язки між поняттями, які позначено музичними термінами.
У кожній з музичних теоретичних галузей науковці вивчають окремий аспект музичної культури і послуговуються при цьому різними музичними термінами. Акордика, гармонія, інструментознавство, історія виконавського мистецтва, історія музики, композиція, музикознавство, музична психологія, фольклористика, сольфеджіо, теорія музики та інші дисципліни використовують специфічні, характерні для них терміни, але велика кількість термінів входить у всі ці дисципліни, називаючи спільні поняття. Тому класифікувати музичні терміни за назвою дисциплін недоцільно, адже це зумовило б їх повторення. Натомість назви музичних понять об'єднуємо в групи за спільними рисами, у зв'язку з чим розподіляємо іх за тематичними ознаками.
Так, у групу назв, що означають інтервали, співзвуччя та їхні складові частини, зараховуємо всі терміни, які називають інтервали, акорди та їхні складові елементи, незалежно від того, чи вживаються вони в елементарній теорії музики, чи в гармонії, чи в інших дисциплінах. Хоча тематичні групи, які ми виділяємо, не охоплюють усієї музичної термінології, у них представлені найважливіші та найуживаніші терміни, які утворюють ядро музичної термінології.
У першому розділі дисертаційного дослідження ми охарактеризували тематичні групи церковно-музичної термінолоії, зафіксованої у богослужебних півчих книгах, історичних словниках української мови та у "Словнику термінів і слів українського церковного співу" В.Іванова.
У сучасній українській мові за тематичним принципом виділяємо такі групи музичних термінів:
1. Назви музичних інструментів та їх деталей: альт [ЮСМТ, с. 8], арфа [ЮСМТ, с. 12], бандура [ЮСМТ, с. 13], бубон [ЮСМТ, с. 16], валторна [ЮСМТ, с. 17], віолончель [ЮСМТ, с. 21], гітара [ЮСМТ, с. 24], денцівка [ЮСМТ, с. 28], дримба [ЮСМТ, с. 34], кобза [ЮСМТ, с. 52], орган [ЮСМТ, с.73], фагот [ЮСМТ, с. 102], флейта [ЮСМТ, с. 105], фортепіано [ЮСМТ, с. 106], цимбали [ЮСМТ, с. 109]; грифик [ІРУС, с. 72], дека, демпфер [ЮСМТ, с.28], кілок [ЮСМТ, с.50], клавіша [ЮСМТ, с. 51], педаль [ІРУС, с. 69], струна [ЮСМТ, с. 94], сурдина [ЮСМТ, с. 95], шийка [ЮСМТ, с. 111].
2. Назви професій, спеціальностей, амплуа: акомпаніатор [СУМ, т. 1, с.27], акордеоніст [СУМ, т. 1, с. 27], бандурист [СУМ, т. 1, с. 100], віртуоз [СУМ, т. 1, с. 681], вокаліст [СУМ, т. 1, с. 726], гітарист [СУМ, т. 2, с. 77], дудар [СУМ, т. 2, с. 431], зурнач [СУМ, т. 3, с. 732], кобзар [ЮСМТ, с. 52], музuка [СУМ, т. 4, с. 823], органіст [СУМ, т. 5, с. 740], піаніст [СУМ, т. 6, с. 376], скрипаль [СУМ, т. 9, с. 319], сопілкар [СУМ, т. 9, с. 461], співак [СУМ, т. 9, с.513], хорист [СУМ, т. 11, с. 126].
3. Назви співацьких голосів та їхніх регістрів: альт [ЮСМТ, с. 9], баритон [ЮСМТ, с. 14], бас [ЮСМТ, с. 14], дискант [ЮСМТ, с. 31], драматичний тенор [ЮСМТ, с. 35], драматичний баритон [ЮСМТ, с. 35], колоратурне сопрано [ЮСМТ, с. 52], контральто [ЮСМТ, с. 54], ліричне сопрано [ЮСМТ, с. 58], ліричний баритон [ЮСМТ, с. 58], ліричний тенор [ЮСМТ, с. 59], сопрано [ЮСМТ, с. 92], мецо-сопрано [ЮСМТ, с. 63]), тенор [ЮСМТ, с. 97], фальцет, фістула [ЮСМТ, с. 103].
4. Назви музичних колективів та груп: ансамбль [ЮСМТ, с. 10], банда [ЮСМТ, с. 13], вокальний квартет [ЮСМТ, с. 21], джаз-банд, джаз-оркестр [ЮСМТ, с. 29], дует [ЮСМТ, с. 36], камерний ансамбль [ЮСМТ, с. 46], камерний оркестр [ЮСМТ, с. 46], капела [СУМ, т. 4, с. 92], квінтет [ЮСМТ, с. 49], оркестр [ЮСМТ, с. 74], секстет [ЮСМТ, с. 85], терцет [ЮСМТ, с. 97], тріо, троїста музика [ЮСМТ, с. 100], хор [ЮСМТ, с. 108].
5. Назви дій, процесів праці в галузі музики: акомпанемент, акомпанування [ЮСМТ, с. 8], гармонізація [ЮСМТ, с. 23], голосоведення [ЮСМТ, с. 25], детонація, детонування [СУМ, т. 2, с. 258], імпровізація [ЮСМТ, с. 43], інструментовка, інструментування [СУМ, т. 4, с. 35], інтонування [СУМ, т. 4, с. 40], репетиція [ЮСМТ, с. 82], розв'язання, розв'язка [ЮСМТ, с. 83], сольмізація [ЮСМТ, с. 91], тактування [ЮСМТ, с. 95], транспонування, транспозиція [ЮСМТ, с. 98], філірування [ЮСМТ, с. 104].
6. Назви напрямів, стилів, течій, шкіл у музиці: авангардний джаз [ЕРД, с.15], академізм [ІРУС, с. 14], арт-рок [ЕРД, с. 19], бароко [ІРУС, с. 20], бароко-рок [ЕРД, с. 19], веризм [ЮСМТ, с.