РОЗДІЛ 2
Матеріали І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження базувалося на матеріалах обстеження, результатах проведення
профілактично-реабілітаційних заходів та динамічного спостереження робітників
глибоких вугільних шахт Донецького вугільного басейну, що страждали на гостре
та хронічне перегрівання, у період з 1990 по 2002 роки.
У відповідності із завданнями дослідження, робота виконувалась по етапах.
Гігієнічні дослідження по оцінці мікрокліматичних умов праці проведені на
шахтах ім.О.Г.Стаханова ВО "Червоноармійськвугілля" і "Північна" ВО
"Дзержинськвугілля". Дослідження по оцінці параметрів мікроклімату і інших
фізичних факторів виробничого середовища на вищеназваних шахтах проводилися при
участі співробітників лабораторій Науково-дослідного інституту
медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості, м.Донецьк. Було
проаналізовано 350 вимірювань умов праці вибраного контингенту для гігієнічної
оцінки робочих місць гірників головних професій (гірники очисного вибою,
прохідники, вибійники) щодо мікроклімату. Вимір параметрів мікроклімату на
постійних робочих місцях і в місцях тимчасового перебування гірників
здійснювали по загальноприйнятих методиках із використанням аспіраційного
психрометра Асмана, анемометрів (крильчастого і чашкового) або кататермометра
відповідно до інструкції. При вимірі температури повітря психрометр
розташовували на висоті 1,25-1,5 м від ґрунту виробітки, у виробітках із малим
перетином – рівновіддалене від бічних порід. Температуру визначали за
показниками сухого термометра, відносну вологість – за показниками сухого і
вологого термометрів по психрометричних таблицях, рухливість односпрямованих
потоків повітря вимірювали шляхом плавного переміщення анемометра по перетину
виробітки в робочій зоні, попередньо установивши анемометр у повітряному потоці
вітроприймачем назустріч потокові. Рухливість повітря визначали по
градуйовочному графіку даного анемометра. У тупикових підготовчих виробітках,
нішах лав, лебідкових камерах, що характеризуються різноспрямованими
турбулентними потоками повітря (менше 1 м/с), рухливість визначали методом
кататермометрії [95].
З метою більш досконалого аналізу й уточнення величини відхилення параметрів
мікроклімату від допустимих теплових умов праці гірників було оцінено за
„Номограмами оптимальних і допустимих поєднань температури, відносної вологості
та швидкості руху повітря для праці різної категорії інтенсивності” [158].
Для визначення особливостей виникнення , частоти теплових уражень було
проспективно проаналізовано 390 історій хвороб пацієнтів з даною патологією,
групові та індивідуальні санітарно-гігієнічні характеристики умов праці та
висновки лікувально-експертної комісії за період 1990-2002 років. Для уточнення
патогенезу, клінічних проявів гострого та хронічного перегрівів в динаміці
спостереження обстежено 129 гірників глибоких вугільних шахт: 70 – з гострим,
59 – з хронічним перегрівом, яким вперше встановлено діагнози у 1990-1994
роках. Діагноз теплового ураження встановлювався у відповідності з існуючими
критеріями: симптомокомплекс вегетативно-судинної дистонії перманентного чи
перманентно-пароксізмального перебігу, дисциркуляторна енцефалопатія при
наявності вираженої синусової брадикардії, зниження терморезистентності
еритроцитів, порушення електролітного стану [18,66,67,109,116, 117]. Вік
обстежуваних гірників складав від 19 до 46 років, стаж роботи – від 1 місяця до
25 років.
При першому звертанні до стаціонару пацієнти оглядалися терапевтом,
невропатологом, лікарем функціональної діагностики. Дані заносилися в
спеціально розроблену картку, де враховувалися:
* загальні дані (вік, скарги, анамнез);
* професійні характеристики (стаж роботи, професія, профмаршрут, умови праці);
* результати опитувань на виявлення:
* стенокардії напруги (опитувальник Роуза);
* хронічних неспецифічних захворювань органів дихання (опитувальник ВООЗ);
* гострого та хронічного перегрівів.
Для виявлення у 59 гірників ознак хронічного перегріву застосовували
розроблений опитувальник суб'єктивних симптомів перегрівів [66]. Кожна, внесена
в опитувальник, ознака отримувала декілька градацій із відповідними їм балами.
Для наступного аналізу знаходили сумарну бальну оцінку суб'єктивного стану
робітників, що піддаються впливу тепла. Оцінка теплового відчуття на момент
погіршення стану здоров’я гірників в підземних умовах проводилася по 9-бальній
шкалі: "комфорт" (0), "тепло" і "прохолодно" (+1, –1), "гаряче" і "холодно"
(+2, –2), "дуже гаряче" і "дуже холодно" (+3, –3), "нестерпно гаряче" і
"нестерпно холодно" (+4, –4) [134]. На підставі температури тіла у аксілярній
западині (Тax) розраховували по формулі (2.1) ректальну температуру тіла (Тr)
гірників [95]:
Tr = 0,51•Tax + 19,0
Для визначення теплового відчуття здійснено викопіювання даних з журналів
обліку нещасних випадків, які знаходяться на підземних та наземних оздоровчих
пунктах.
Проводився огляд і фізикальне обстеження усіх 129 хворих.
Лабораторне обстеження (проводилося на базі лабораторій НДІ МЕП та ОКБПЗ)
включало загальний аналіз крові [161], визначення терморезистентності
еритроцитів (ТЕ) [95], електролітного складу та мікроелементів крові (калій і
натрій визначали методом полум’яної фотометрії, магній – атомно-абсорбційним
методом на спектрофотометрі СФ-115МІ) [155], вивчення гормонального статусу,
стану процесів перекисного окислювання ліпідів (ПОЛ) (вміст АТФ в еритроцитах,
рівень дієнових кон’югатів (ДК) і малонового діальдегіду (МДА), перекисний
гемоліз еритроцитів (ПГЕ), активність пероксидази) [127,184]. ТЕ
- Київ+380960830922