РОЗДІЛ 2.
ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПРАКТИКА ВАЛЕОЛОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ
З ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ...........................
86
2.1.
Методика експериментального дослідження.....................
86
2.2.
Побудова структурної моделі професійно-валеологічної підготовки майбутніх
фахівців з фізичної
реабілітації..............................................................................
98
2.3.
Зміст спецкурсу “Основи індивідуального здоров’я людини” у контексті
професійної підготовки фахівців з фізичної
реабілітації..............................................................
106
2.4.
Методика формуючого етапу експерименту......................
118
2.5.
Результати експериментального дослідження та їх
аналіз.......................................................................................
133
Висновки до другого
розділу.....................................................................
156
ВИСНОВКИ.................................................................................................
161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................
164
ДОДАТКИ....................................................................................................
183
Вступ
Актуальність дослідження. У останні десятиліття проблема здоров’я людини постає
як одна з найбільш гострих у глобальному масштабі, від вирішення якої залежить
виживання людської цивілізації. У зв’язку з екологічною й демографічною
ситуацією стан здоров’я населення в Україні катастрофічно погіршується. Зростає
кількість ракових та алергічних захворювань, розладів нервової системи.
Тривалість життя як основний показник здоров’я стрімко знижується. Ми стоїмо на
порозі виродження нації.
Зважаючи на негативні зміни стану здоров’я, невпинне зростання фізичної
деградації і захворюваності населення, які стають причиною інвалідизації та
зменшення тривалості життя людей, прийнято ряд міжнародних (ВООЗ, ЮНЕСКО) та
державних документів, що наголошують на гостроті проблеми здоров’я людини і
нагальній необхідності її розв’язання. Сьогодні проблема здоров’я людини постає
об’єктом дослідження в багатьох галузях науки і практики (М.М. Амосов, В.В.
Колбанов, Е.М. Кудрявцева, Ю.П. Лисицин, З.М. Шкиряк-Нижник). В умовах
загострення оздоровчих і демографічних проблем суспільства виникла необхідність
створення у вищих навчальних закладах нової спеціальності “фізична
реабілітація”, мета якої полягає в підготовці фахівців оздоровчої галузі.
Процес фізичної реабілітації є діяльністю з відновлення здоров’я людини шляхом
усунення або компенсації різноманітних вад (В.Г. Григоренко, В.М. Мухін, С.М.
Попов, Б.В. Сермєєв, В.М. Синьов). Сучасна практика фізичної реабілітації
застосовує фізичні вправи з метою покращення рівня розвитку фізичних якостей,
нервово-м’язової працездатності, моторно-вісцеральної регуляції, профілактики
контрактур, парезів, паралічів, формування компенсаторних механізмів, адаптації
до різноманітних умов життя. Фізичні вправи, здійснюючи корегуючий вплив, є
одним із найбільш дієвих засобів фізичної реабілітації при порушеннях
опорно-рухового апарату. Саме тому проблема здоров’я людини здебільшого
пов’язується з ефективністю системи фізичного виховання (Е.С. Вільчковський,
Г.І. Григоренко, О.Д. Дубогай, С.М. Канішевський, І.В. Муравов, В.П. Мурза).
Утім, хоча фізичні вправи мають надзвичайно потужний і широкий спектр
оздоровчої дії, здоров’я людини визначається величезною кількістю
різногалузевих чинників, коло яких не можна обмежувати лише фізичною культурою
(О.О. Алексєєв, О.С. Лісова, І.П. Неумивакін, Г.С. Никифоров, В.С.
Язловецький). Тому професійна діяльність фахівців з фізичної реабілітації має
бути спрямована на оздоровлення організму людини за допомогою комплексу
різноманітних факторів, де фізична культура виступає як одна з головних ланок у
ланцюгу оздоровчих засобів фізичної реабілітації (В.О. Кукса, Ю.О. Лянной).
Новий підхід до розуміння джерел та чинників здоров’я людини знайшов своє
відображення в теорії і практиці валеологічної підготовки (Г.Л. Апанасенко,
Е.Г. Булич, В.Л. Кулиниченко, І.В. Муравов, Л.О. Попова). Увібравши всі
накопичені на сьогодні знання про людину як складну біосоціокультурну систему,
валеологія надає можливість знайти шляхи комплексного впливу на організм з
метою відновлення, збереження та зміцнення здоров’я людини. Використання
валеологічних технологій у системі реабілітаційних заходів дозволяє розширювати
резерви фізіологічних функцій, відновлювати здатність організму до
саморегуляції та самовідтворення, компенсувати наслідки функціональних
розладів, зупинити і навіть повернути назад паталогічний процес.
На сучасному етапі розвитку валеологія як система інтегральних знань
перетворюється на фундаментальну науку, яка необхідна у першу чергу тим, хто
присвятив себе навчанню, вихованню, профілактиці, лікуванню та психофізичній
реабілітації підростаючого покоління. Сьогодні валеологія як наука про здоров’я
людини та валеологічне виховання дедалі більше знаходить своє відображення у
системі педагогічної освіти (Н.П. Абаскалова, М.В. Гриньова, В.В. Колбанов,
Л.Г. Татарникова).
Як свідчить досвід ряду держав, зупинити тенденцію до зниження рівня здоров’я
населення неможливо без зміни способу і підвищення якості життя людей. Це
залежить від багатьох факторів і, перш за все, від рівня духовної культури
- Київ+380960830922