Роль простагландинів у регуляції хроноритмів функцій нирок

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Характеристика лабораторних тварин і
експериментальних моделей
У дослідах на 252 статевозрілих нелінійних самцях білих щурів масою 0,15-0,18 кг вивчали вплив гіпер- та гіпофункції ШТ, а також індометацинової блокади синтезу ниркових ПГ (3-х добової) на тлі фізіологічної, гіпер- та гіпофункції ШТ на хроноритмологічну організацію екскреторної, іонорегулювальної та кислотовидільної функцій нирок. За 4 і більше тижнів до початку та під час дослідів щурі утримувались в умовах віварію за сталої температури (18-230С) та вологості повітря по 5-7 тварин в окремих клітках. Дотримувались однакових умов харчування, в раціон якого здебільшого входила пшениця, та питного режиму з вільним доступом до води і їжі.
Тварин поділяли на декілька груп. Перша - контрольна. На другій групі тварин вивчали циркадіанні характеристики параметрів екскреторної, іонорегулювальної та кислотовидільної функцій нирок у щурів, які перебували за умов гіперфункції ШТ.
На третій групі тварин досліджували хроноритмологічну організацію основних ниркових функцій у тварин, які знаходились за умов гіпофункції епіфіза.
На четвертій групі тварин з'ясовували хроноритмологічні перебудови функціонального стану нирок у тварин за умов блокади синтезу ПГ на тлі фізіологічної функції ШТ.
На п'ятій групі тварин вивчали особливості біоритмологічних перебудов екскреторної, іонорегулювальної та кислотовидільної функцій нирок у щурів за умов введення розчину індометацину на тлі гіперфункції ШТ.
На шостій групі тварин досліджували особливості циркадіанних перебудов основних ниркових функцій у тварин, які знаходились за умов пригнічення синтезу ПГ на тлі гіпофункції ШТ.
У дослідних щурів моделювали гіпо- та гіперфункцію ШТ: гіпофункцію - шляхом утримання тварин (n=42) за умов постійного освітлення (24.00С:00Т) впродовж 7 діб, а гіперфункцію - шляхом утримання дослідних тварин (n=42) за умов постійної темряви (00С:24.00Т) впродовж 7 діб. Режим постійного освітлення здійснювався за допомогою двох ламп денного світла, які розташовувались з двох боків клітки з тваринами і створювали рівномірний рівень освітлення інтенсивністю не менше 500 лк. Такий рівень освітлення зменшує продукцію мелатоніну до 90 % від існуючого в нічний час доби [185, 237, 252]. Для контролю і порівняння ефектів зміни фотоперіоду в цій серії використовувались результати паралельних досліджень в групах інтактних тварин.
Для дослідження ролі ПГ у хроноритмологічній регуляції функцій нирок дослідним тваринам, які знаходились за умов фізіологічної функції епіфіза блокували їх синтез шляхом внутрішньошлункового введення розчину індометацину в дозі 5,0 мг/кг маси тіла впродовж 3-х діб на 5, 6, 7-му доби експерименту. На 8-му добу експерименту з 4-годинним інтервалом кожній групі тварин за 2 год до евтаназії проводили внутрішньошлункове водне навантаження підігрітою до кімнатної температури чистою питною водою в об'ємі 5,0 % від маси тіла тварин. Сечу збирали протягом 2 годин. По закінченні цього етапу досліду під легкою ефірною анестезією здійснювали евтаназію щурів шляхом декапітації. У момент декапітації тварин збирали кров в охолоджені центрифужні пробірки з гепарином, який використовувався як стабілізатор-антикоагулянт. Кров центрифугували впродовж 20 хв при 3000 об/хв, відбирали плазму для визначення концентрації електролітів, креатиніну.
Для аналізу та оцінки функціонального стану нирок основні показники, що вивчались, об'єднували в групи, які характеризували екскреторну, іонорегулювальну та кислотовидільну функції. Всього вивчали 34 показники.
Досліджувані показники ниркових функцій
Екскреторна функція1. Діурез, мл/2 год2. Концентрація іонів калію в сечі, ммоль/л3. Екскреція іонів калію, мкмоль/2 год4. Концентрація креатиніну в плазмі, мкмоль/л5. Клубочкова фільтрація, мкл/хв6. Відносна реабсорбція води, %7. Концентраційний індекс ендогенного креатиніну, од8. Концентрація білка в сечі, мг%9. Екскреція білка, мг/2 год10. Екскреція білка, мг/100 мкл клубочкового фільтрату Іонорегулювальна функція11. Концентрація іонів натрію в сечі, ммоль/л12. Екскреція іонів натрію, мкмоль/2 год13. Екскреція іонів натрію, мкмоль/100 мкл клубочкового фільтрату14. Концентрація іонів натрію в плазмі, ммоль/л15. Фільтраційна фракція іонів натрію, мкмоль/хв16. Екскреторна фракція іонів натрію, мкмоль/хв17. Абсолютна реабсорбція іонів натрію, мкмоль/хв18. Відносна реабсорбція іонів натрію, %19. Концентраційний індекс іонів натрію, од20. Натрій/калієвий коефіцієнт, од21. Кліренс іонів натрію, мл/2 год22. Кліренс безнатрієвої води, мл/2 год23. Проксимальний транспорт іонів натрію, ммоль/2 год24. Дистальний транспорт іонів натрію, мкмоль/ 2 год25. Проксимальний транспорт іонів натрію, мкмоль/100 мкл клубочкового фільтрату26. Дистальний транспорт іонів натрію, мкмоль/100 мкл клубочкового фільтратуКислотовидільна функція27. рН сечі28. Екскреція іонів водню, нмоль/2 год29. Екскреція іонів водню, нмоль/100 мкл клубочкового фільтрату30. Екскреція кислот, що титруються, мкмоль/2год31. Екскреція кислот, що титруються, мкмоль/100 мкл клубочкового фільтрату32. Екскреція аміаку, мкмоль/2 год33.
Екскреція аміаку, мкмоль/100 мкл клубочкового фільтрату34. Амонійний коефіцієнт Результати обробляли статистично методом "Косинор-аналізу", а також параметричними методами варіаційної статистики. Діагностика десинхронозу грунтувалася на основі аналізу змін характеристик мезору (середньодобового рівня), амплітуди, акрофази та форми кривої циркадіанного ритму.
Отримані індивідуальні хронограми для кожної тварини групували за принципом ідентичності максимальної акрофази і розраховували методом косинор-аналізу пересічні для кожної групи хронограм мезор, амплітуду і фазову структуру (за інтервалом часу між акро- та батифазою).
Оскільки в літературі нами не знайдено робіт, присвячених поєднаному впливу індометацинової блоди синтезу ПГ та гіпер-