РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Об'єкти досліджень
Дослідження проводили на 103 самцях Gallus domesticus (порода HyLine) п'ятитижневого віку. Загальна схема досліджень представлена на рисунку 2.1. Птахів утримували в умовах одного віварію, на стандартному раціоні. Птахи кожної експериментальної групи знаходились в окремій клітці. До кожної експериментальної групи входило 8-10 птахів (Табл.2.1). Дослідження проводили в період травень-червень. Птахів утримували за умов довгого світлового дня при штучному освітленні. Світловий режим становив 16 годин - світло (з 400 до 2000), 8 годин - темрява. Температура повітря у віварії в період проведення досліджень складала 22-24 оС.
На початку проведення досліджень (у 3-тижневому віці) жива маса птахів становила в середньому 150-170 грамів. Наприкінці досліджень (у віці 5 тижнів) - 0,35-0,45 кг.
2.2. Характеристика й дози застосованих препаратів
Було сформовано 12 експериментальних груп по 8-10 птахів у кожній групі (табл. 2.1). Птахам контрольної серії, які складали 1 групу, кожного дня протягом двох тижнів, що передували взяттю матеріалу, о 18.00 вводили парентерально фізіологічний розчин у дозі 500 мкг/1 кг ваги тіла (рис. 2.1).
Птахів 2, 4, 6, 8, 10 та 12 груп за 7 днів до забою імунізували шляхом введення в/в 0,5 мл 10% суспензії еритроцитів людини. Птахи інших груп у цей же час отримали в/в ін'єкцію 0,5 мл фізіологічного розчину.
Птахи 3, 4, 7, 8, 11 та 12 груп раз на добу протягом двох тижнів, що передували взяттю матеріалу, отримували мелатонін перорально у дозі 500 мкг/1кг ваги тіла о 18.00.
Таблиця 2.1
Розподіл піддослідних птахів по експериментальних групах
№ групикількість птахівНазва препаратів та процедур, які застосовува-лисьХарактер впливу на піддослідних тварин18контрольхронічне введення фізіологічного розчину парентерально у дозі 500 мкг/1кг ваги тіла о 18.00 протягом 2-х тижнів, що передували взяттю матеріалу28імунізаціяхронічне введення фізіологічного розчину, за тиждень до забою - імунізація 10% розчином еритроцитів людини38мелатонінхронічне введення мелатоніну перорально у дозі 500 мкг/1кг ваги тіла о 18.00 протягом 2-х тижнів, що передували взяттю матеріалу48мелатонін + імунізаціяхронічне введення мелатоніну, за тиждень до забою - імунізація 59серотонінхронічне введення серотоніну парентерально у дозі 500 мкг/1кг ваги тіла о 18.00 протягом 2-х тижнів, що передували взяттю матеріалу68серотонін + імунізаціяхронічне введення серотоніну, за тиждень до забою - імунізація 78серотонін + мелатонінхронічне введення мелатоніну та серотоніну 88серотонін + мелатонін + імунізаціяхронічне введення мелатоніну та серотоніну, за тиждень до забою - імунізація 910епіфізектоміявидалення епіфіза у семиденному віці, хронічне введення фізіологічного розчину,109епіфізектомія + імунізаціявидалення епіфіза у семиденному віці, хронічне введення фізіологічного розчину, за тиждень до забою - імунізація 1110епіфізектомія + мелатонінхронічне введення мелатоніну епіфізектомованим птахам129епіфізектомія + мелатонін + імунізаціяхронічне введення мелатоніну епіфізектомованим птахам, за тиждень до забою - імунізація
Птахи 5, 6, 7 та 8 груп раз на добу протягом двох тижнів, що передували взяттю матеріалу, отримували серотонін парентерально у дозі 500 мкг/1кг ваги тіла о 18.00.
Епіфізектомія 7-денних птахів 9, 10, 11, 12 експериментальних груп.
Післяопераційний період (2-й -3-й тижні).
Введення один раз на день протягом 14 днів відповідних препаратів (див. табл. 2.1); після 7 днів введення препаратів імунізація птахів 2, 4, 6, 8, 10, 12 груп та в/в ін'єкція фізіологічного розчину птахам 1, 3, 5, 7, 9, 11 груп.
Забій птахів 7-тижневого віку; взяття для досліджень сім'яників, епіфіза, гіпоталамічної ділянки головного мозку, гіпофіза, плазми крові.v
Заливка в парафін, виготовлення та фарбування зрізів, імуногістохімічне виявлення пролактину, визначення титру антиеритроцитарних антитіл.v
Вимірювання:
1) площі перерізу ядер нейроцитів паравентрикулярного, преоптичного та аркуатного ядер;
2) площі перерізу ядер пінеалоцитів;
3) площі перерізу ядер інтерстиціальних ендокриноцитів (клітин Лейдіга);
4) диаметру сім'яних канальців;
5) площі перерізу ядер лактотропних клітин гіпофіза.
Рис. 2.1. Загальна схема досліджень.
Птахи 9, 10, 11 та 12 груп були епіфізектомовані у семиденному віці згідно з методикою, розробленою на кафедрі цитології, гістології та біології розвитку біологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
2.3. Методика епіфізектомії семиденних птахів Gallus domesticus
У віці 7 діб птахи 9, 10, 11 та 12 груп були епіфізектомовані. Епіфіз птахів можна побачити, якщо дивитись на мозок зверху. Він лежить безпосередньо на серединній лінії мозку між задньою межею великих півкуль та мозочком [159]. Форма епіфіза, як звичайно, схожа на соснову шишку, звідки він одержав ще одну назву: шишковидна (пінеальна) залоза. Епіфіз сполучений з мозком порожньою ніжкою (recessus pineale), яка відходить вверх від даху 3-го шлуночка. Ззовні епіфіз вкритий сполучнотканинною капсулою, якою епіфіз з'єднаний з мозковими оболонками.
Артеріальною кров'ю епіфіз забезпечують п'ять власних вен, які анастомозують між собою, згодом зливаються і утворюють загальну вену епіфіза. Наявність навколо епіфіза плетева з кровоносних судин, з інтенсивним кровотоком значно ускладнює операцію, особливо у птахів віком більше 7-10 діб. Проте у 5-7 денних птахів кровоток через епіфіз менш інтенсивний, крововтрати під час операції менші, що й дозволяє проводити епіфізектомію в цей термін. З іншого боку, епіфізектомія у більш ранні етапи розвитку веде до загибелі більшості прооперованих птахів (до 90%).
На початку операції скальпелем, або хірургічними ножицями робили надріз шкіри на поверхні голови. Шкіру відводили в сторони за допомогою хірургічних затискачів. Потім на черепі від