РОЗДІЛ 2. ПРАВОВА ПРИРОДА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ТА ПРАВО НА АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ
2.1. Поняття та завдання апеляційного провадження.
Законність та обґрунтованість рішень і ухвал суду першої інстанції в цивільному судочинстві України забезпечується системою численних процесуальних гарантій, а саме: принципами цивільного процесуального права; участю в цивільному процесі прокурора, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, які мають право звертатися до суду із заявами на захист прав та інтересів інших осіб; встановленим цивільним процесуальним порядком розгляду і вирішення справ.
Однак, як свідчить судова практика, для забезпечення законності і обґрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції зазначених гарантій недостатньо, оскільки суди через суб'єктивні (некомпетентність, неуважність, спрощений підхід, тощо) й об'єктивні (складність правовідносин, спір з яких розглядається, численність співучасників та ін.) причини нерідко постановляють рішення, які не відповідають обставинам справи або порушують норми матеріального права, котрі регулюють спірні правовідносини сторін, та норми процесуального права.
Згідно статистичних даних, тільки у другому півріччі 2001 року апеляційними судами всіх регіонів України за апеляційними скаргами на рішення та ухвали судів першої інстанції розглянуто 13 435 цивільних справ. Із них по 4 414 справах (32,8%) рішення суду першої інстанції скасовані з різних підстав, у тому числі у зв'язку з розглядом справи за відсутністю будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового розгляду, - по 288 справах (2,1%), з причин вирішення судом питання про права і обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі - 314 справ (2,3%), з інших підстав по 2 566 справах (19,1%). По 793 справах (5,9%) постановлено нові рішення, по 541 справі (4%) рішення змінено.1[107]
За таких обставин, як зазначає М.Й.Штефан, необхідно мати додаткові гарантії захисту прав і свобод заінтересованих громадян, прав організацій, держави та публічних інтересів і забезпечення законності і обґрунтованості рішень і ухвал суду першої інстанції. В їх складі визначальна роль належить апеляційному провадженню - апеляційному оскарженню та перевірці рішень і ухвал суду першої інстанції, які не набрали законної сили (ст.ст.289-318 ЦПК України).2 [189]
Оскільки в нашій країні апеляція застосовувалась до 1918 року, то і основні теоретичні дослідження проблем, пов'язаних з інститутом апеляційного оскарження судових рішень, відноситься саме до цього періоду. У зв'язку з цим, при дослідженні окремих питань апеляції необхідно враховувати як праці вчених-процесуалістів минулого століття, так і напрацювання сучасних дослідників.
В юридичній літературі до 1918 року апеляція розглядалася як прохання сторони, яка вважала рішення суду першої інстанції повністю або частково неправильним, про перегляд справи судом вищої інстанції.3 [20; 65;196;192]
В даний час поняття апеляції суттєво не змінилося.
Для зарубіжного цивільного процесу апеляційне оскарження є звичайним способом оскарження, який бере свій початок від римського права і процесу.4 [31]
У вітчизняній юридичній літературі апеляція (лат. Appellatio - звернення) розглядається як одна з форм оскарження судових рішень у цивільних справах до суду вищої (апеляційної ) інстанції, що має право переглядати справу.1 [193]
Більш широке визначення цього поняття дає А.Д. Кейлін, який вважав, що апеляція - це перегляд справи, тобто повторний розгляд справи по суті в повному обсязі або в якій-небудь частині з постановленням нового рішення. Подача апеляції можлива при неправильності рішення суду першої інстанції, що проявляється в неправильному тлумаченні і застосуванні закону або в неправильному встановленні фактичної сторони справи. Право апеляційного оскарження обмежено високими позовними вимогами по справі. При розгляді справи апеляційний суд не має права виходити за межі апеляційної скарги.2[69]
Метою апеляції є перегляд справи вищим судом, тобто повторний розгляд справи по суті повністю або частково в залежності від змісту апеляційної скарги.
Повторний розгляд справи по суті означає, що справа за ініціативою сторони або іншої особи, яка приймала участь в справі, не згодної з винесеним рішенням, з метою перегляду цього рішення, переноситься на розгляд до вищої судової інстанції.
При повторному розгляді справи в суді апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції по цій справі вважається таким, що воно буцім -то не існує.3 [31] Суд апеляційної інстанції повторно досліджує як фактичну, так і правову сторони справи. В результаті розгляду справи суд апеляційної інстанції може залишити рішення суду першої інстанції без зміни, змінити рішення суду першої інстанції або постановити нове рішення, протилежне за своїм змістом рішенню суду першої інстанції.
Теоретичне дослідження інституту апеляції не можливо без визначення її поняття та ознак.
Характерними ознаками апеляції в юридичній літературі виділяють наступні:
- апеляція подається на рішення суду, яке не вступило в законну силу;
- справа за апеляцією передається на розгляд вищого суду;
- подача апеляції обумовлюється неправильністю рішення суду першої інстанції, що проявляється, на думку особи, яка подає апеляційну скаргу, або в неправильному встановленні фактичних обставин справи або в неправильному застосуванні закону;
- апеляційний суд при перегляді справи розглядає як питання факту, так і питання права, тобто має право перевірити як юридичну, так і фактичну сторони справи в тому обсязі, що і суд першої інстанції;
- апеляційний суд в результаті розгляду справи, як правило, не вправі повернути справу до суду першої інстанції на новий розгляд і винесення рішення, а зобов'язаний винести нове рішення,1 [16] що не є характерним для апеляційного способу оскарження, який запроваджено в ЦПК України;
- виконання рішення, яке оскаржен