РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО СТАТУСУ
НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ
2.1. Правосуб'єктність недержавних пенсійних фондів
2.1.1. Поняття, зміст і реалізація правосуб'єктності. Правосуб'єктність є важливим елементом цивільно-правового статусу НПФ, оскільки характеризує соціально-правову здатність НПФ бути учасником цивільних правовідносин. Законодавчі особливості НПФ як юридичної особи та, зокрема, непідприємницького товариства додають проблематиці правосуб'єктності нових граней, що донедавна навряд чи були притаманними цивільним правовідносинам і практично не бути предметом вивчення науки цивільного права України.
Категорія правосуб'єктності юридичної особи, в принципі, достатньо глибоко досліджувалася українськими і зарубіжними вченими, хоча говорити про єдність думок щодо поняття, змісту правосуб'єктності не доводиться. Не заглиблюючись детально у проблематику правосуб'єктності, в цілях подальшого дослідження варто уточнити деякі терміни та поняття, пов'язані з категорією правосуб'єктності юридичної особи.
Сучасна цивілістична наука визначає правосуб'єктність як соціально-правову здатність особи бути учасником цивільних правовідносин. Так, О.О. Красавчиков зазначає, що правосуб'єктність як юридична форма слугує мірою здатності участі осіб у відповідних цивільних правовідносинах [131, с.32].
Серед науковців існує декілька точок зору щодо змісту категорії "правосуб'єктність юридичної особи". Кузнєцова Н.С. у підручнику "Цивільне право України" розглядає лише правоздатність юридичної особи, хоча в межах правоздатності також фактично аналізується дієздатність юридичної особи [210, с.111-114]. Доволі часто у складі правосуб'єктності розглядається правоздатність, дієздатність і деліктоздатність юридичних осіб [130, с.8-9; 204, с.127]. Існує точка зору, що у змісті правосуб'єктності юридичної особи слід розрізняти такі елементи як правочиноздатність - здатність здійснювати правочини; деліктоздатність - здатність нести відповідальність за правопорушення; бізнесдієздатність - здатність займатися підприємницькою діяльністю юридичної особи [208, с.5].
Більшість науковців вважають, що в якості узагальнюючого поняття "правосуб'єктність" базується на категоріях "правоздатності" і "дієздатності" [77, с.615; 90, с.114; 119, с.7; 89, с.189]. Як справедливо зауважує О.О. Красавчиков, правоздатність виступає у вигляді загальної основи, що визначає характер і об'єм прав, які можуть знаходитися у володінні даного суб'єкта, але юридичне поняття правосуб'єктності складається із двох основних елементів: правоздатності і дієздатності [132, с.37-39].
Примак В.Д. обґрунтовує думку, що зміст деліктоздатності юридичної особи не припускає її розгляду як складової змісту дієздатності, а як відносно відокремленого елемента правосуб'єктності організації. Його відокремленість проявляється в тому, що деліктоздатність як забезпечена матеріально здатність самостійно відповідати за своїми боргами обумовлена не фактичною спроможністю організації набувати своїми діями цивільних прав і обов'язків та здійснювати їх, а притаманною юридичній особі ознакою майнової відокремленості та самостійності (майнової забезпеченості її діяльності та відповідальності). У той же час автор говорить про певну відносність такої відокремленості деліктоздатності, мотивуючи це тим, що забезпечена власним майном юридичної особи реалізація деліктоздатності можлива завдяки попередньому неналежному за своїм характером вияву дієздатності, що втілився у заподіянні іншому учаснику цивільних правовідносин договірної чи позадоговірної шкоди, завданої безпосередньо протиправними діями або органів юридичної особи або, у передбачених законом випадках, її працівників, учасників (членів), інших суб'єктів, за дії котрих юридична особа несе відповідальність [177, с.103].
Зміст ст. 80 ЦК України дає підстави вважати більш прийнятним підхід, відповідно до якого правосуб'єктність юридичної особи складається з правоздатності та дієздатності. Правоздатність і дієздатність є складовими частинами правосуб'єктності юридичної особи. Правоздатність є здатністю суб'єкта мати цивільні права та обов'язки. Дієздатність - це здатність суб'єкта своїми діями набувати для себе права і створювати для себе обов'язки, а також здатність самостійно нести відповідальність за вчинені цивільні правопорушення. Здатність юридичної особи набувати і здійснювати цивільні права й обов'язки повинна існувати в нерозривному зв'язку зі здатністю нести відповідальність за цивільні правопорушення, тому недоцільно виносити деліктоздатність юридичної особи за межі дієздатності. Це, однак, не означає, що деліктоздатність повинна бути інкорпорованою у дієздатність, її слід розглядати як внутрішній елемент змісту дієздатності.
Питання про загальний чи спеціальний характер правоздатності юридичної особи також є доволі дискусійним. Раніше вважалося, що юридична особа є носієм спеціальної (цільової, обмеженої) правоздатності, що допускає її участь лише в певному, визначеному колі цивільних правовідносин, оскільки юридична особа за загальним правилом може мати тільки такі цивільні права, що відповідають визначеним законом чи установчими документами цілям її діяльності, і відповідно, нести лише пов'язані з цією діяльністю обов'язки [93, с.189]. Шершеневич Г.Ф. зазначав, що правоздатність юридичної особи повинна бути визнана спеціальною, тобто юридична особа може вступати лише в ті відносини, які відповідають цілі її виникнення [214, с.123].
Сучасне українське законодавство відображає тенденцію до розширення правоздатності юридичної особи. Так, у ЦК України закріплений принцип загальної, або універсальної, правоздатності юридичних осіб, тобто юридична особа може мати такі самі права та обов'язки, що й фізична особа, за винятком тих прав та обов'язків, необхідною передумовою яких є природні властивості людини. Тенденція до відмови від принципу спеціальної правосуб'єктності (доктрини ultra vires - "понад силу"), особливо по відношенню до підприємницьких юриди
- Київ+380960830922