РОЗДІЛ 2
СОЦІАЛЬНІ ТА ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ НА ЗЕМЛЯХ УМАНЩИНИ В ДОБУ РАННЬОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ (IV - XIII СТ.)
2.1. Формування території та назва землі
В історичних джерелах назва "Уманщина" зустрічається вперше під 1609 р., коли польський магнат В.Калиновський за сеймовою ухвалою отримав у володіння "Уманську пустиню". В ухвалі польського сейму говориться про те, що за великі заслуги В.О.Калиновського, старости Вінницького та Брацлавського, пожалувати йому на правах власності пустиню, що зветься Гумань, і лежить у Брацлавському старостві. Межі "Гуманської пустині " були визначені урядовою комісією. Це чимала територія, що знаходиться між двома татарськими шляхами - Кривошаровським і Удицьким, починається від верхів'їв ріки Кублича, урочища Кам'янецького Рогу та річки Удича, далі Удичем до Бугу, Бугом до Синюхи - це один бік пустині. А з другого - від лісів Вірменських до Яворчиків, від Яворчиків до лісків Лядських, далі до Берестова, від Берестова до верхів'їв річки Бабанки, що розмежовує грунт Гуманський від Буцького, далі річкою Бабанкою, що впадає в Ятрань, потім Ятранню до Синюхи і від Синюхи до Бугу. З усіма урочищами і річками, що впадають у р.Уманку, пустиня ця простягається на сім миль [49.- Т.1.- Ч.VII.- С. 204]. Але виявилось, що комісія, яка описувала цю територію, "помилилась" у визначенні її меж, а замість 7 вона мала 300 миль довкруж [234. - С. 28].
Термін "Уманщина" неодноразово використовувався в історичній науці. Насамперед у праці М.Ткаченка "Гуманщина в XVI - XVII ст.", в якій навіть зроблено спробу визначити територіальні межі Уманщини. "З назвою "Гуманщини",- пише М.Ткаченко,- звичайно зв'язують територію к. Гуманського повіту, що знаходивсь у південно-західному кутку Київщини та на заході межував з Поділлям, а на півдні з територією Степової України. Історична територія Гуманщини значно ширша...Ця територія зв'язується з лівими допливами Бога з Удичем, Синюхою з Ятранню, Гірським та Гнилим Тікичем. За Хмельниччини територія Гуманського полку переходила й на правий берег Бога (Бершадська сотня)" [303.- С. 4].
Простір та межі Уманщини визначав Б.Безвенглінський: "Уманщина або Уманська округа лежить в південній частині був. Київщини між 49°20?-48°50? півн. широти та 1°зах. довжини і 1° сх. довж. (по Пулковськ. Меридіяну), межуючи на півночі з Бердичівкою, Білоцерківською та Шевченківською округами, на сході з Шевченківською та Першотравенською округами, на півдні з Першотравенською і на заході з Винницькою та Тульчинською округами. Розуміння Уманщини, як певної території, на протязі її історичного існування значно мінялося. Це залежало від 2-х причин. Поперше, Уманщина, в умовах свого географічного положення, не могла мати міцних природніх меж, які-б могла відстоювати в часи свого історичного життя; подруге, колонізаційні зміни, військові й політичні акції значно зміняли розташування осель на терені Уманщини і в залежності від цього мінявся і напрямок кордонів. На початку XVII ст. межі Уманщини були: на заході - р. Удич, з полудня - р. Бог, зі сходу - р. Ятрань, Бабанка і з півночи просторінь від джерела Бабанки до верховин кублицьких (р. Кублич)" [90.- С. 55].
Назва "Уманщина" вживалася в працях Д.М.Скуратівського [311]; П.Курінного [208]; В.А.Стефановича та О.П.Діденко [17]; Кривошеї В.В. та Кузнець Т.В. [190]; Кривошеї І.І., Кривошеї В.В. та Близнюк І.В. [193], а також в дисертаційному дослідженні С.Березанської [94]. Назва "Уманщина" використана і в одному з найновіших досліджень з історії краю "Нарис історії Уманщини з найдавніших часів до 60-х років ХХ століття" [234].
О.П.Діденко територію Уманщини розглядає в таких межах: Липовець - Жашків - з півночі; головна течія Собу, лівий берег Південного Бугу, Бершадь - Саврань - з заходу; правий берег Гнилого Тікичу й Синюхи - зі сходу; Торговиця - на півдні [141.- С. 84].
Окреслені територіальні межі Уманщини і в праці "Умань: Історико-географічний та економічний нарис", вони є такими: "на заході - річка Буг від гирла Удича до гирла Синюхи, на півдні - річка Синюха, на сході - річка Гірський Тікич, на північному заході - лінія від верхів'їв Тікича до устя Удича" [312.- С. 25].
Враховуючи ці дані та проаналізувавши дані археологічних досліджень, історичних джерел ми в нашій роботі визначили межі території виходячи з того, що у вирішальній мірі на визначення меж території, її назви, мають вплив історичні події, що мають єдині корені і близькі за своїм перебігом, а також географічне положення, яке в найдавніші часи виступало визначальним чинником всіх процесів.
Ми під Уманщиною розуміємо землі сучасних Уманського, Жашківського, Маньківського, Монастирищенського, Тальнівського, Христинівського районів Черкаської області; Бершадського, Гайсинського, Теплицького - Вінницької області; Голованівського, Ульянівського, Гайворонського і частково Ново-Архангельського Кіровоградської області, а також частково Савранського району Одеської області.
Східні рубежі Уманщини проходять по р. Синюсі і частково охоплюють її Лівобережжя з м. Ново-Архангельськ. Крайня точка південної межі біля с.м.т. Саврань (Одеської обл.). Західні кордони йдуть через Бершадь та Ладижин і нарешті північні рубежі проходять біля м. Жашків.
Ця територія складає приблизно розмір існуючій в минулому історичної Уманщини до 1930 р. (до ліквідації Уманського округу) протягом майже 400 років. Населені пункти, включені в територію, протягом століть були зв'язані між собою і тому дослідження їх в такій сукупності може допомогти зробити необхідні наукові висновки.
Упродовж історичного існування Уманщини відбулося чимало змін в її адміністративно-територіальному устрої. Була вона власністю брацлавського старости В.Калиновського, а згодом перейшла до Потоцьких; Умань була військово-адміністративним центром Уманського козацького полку і сотенним містечком Брацлавського полку; була повітовим містом Вознесенського намісництва і Київсь
- Київ+380960830922