РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих
Для реалізації поставленої мети за допомогою сучасних біохімічних, інструментальних методів дослідження було обстежено 160 хворих на хронічний токсичний гепатит та цироз печінки, які знаходились на стаціонарному лікуванні в гастроентерологічних відділеннях лікарні швидкої медичної допомоги м. Чернівці, Чернівецької обласної клінічної лікарні та міської клінічної лікарні №3 м. Чернівці у 1999-2002 рр.
Тривалість захворювання з моменту встановлення діагнозу становила від 1 до 17 років. Головними етіологічними чинниками, що викликали захворювання вважали токсичний вплив алкоголю, медикаментозних засобів та інших хімічних речовин (пестициди, важкі метали, барвники). Тривале зловживання алкоголю спостерігалося у 38 хворих на ХГ (62,2%), 58 хворих на ЦП (58,6%); наявність токсичного впливу інших речовин - 9 хворих на ХГ(14,75%), 15 хворих на ЦП (15,3%), змішаного генезу - 14 хворих на ХГ (22,9%), 26 хворих на ЦП (26,2%). У 100% хворих встановлено порушення режиму харчування та переважання в раціоні вуглеводної їжі.
Дані про розподіл хворих на ХДЗП в залежності від нозологічної одиниці та віку подані в табл. 2.1.
Середній вік хворих на ХГ- 42,5 роки (від 27-70 років), на ЦП - 56,3 роки
(від 21 до 73 років). Серед хворих на ХГ було 54 чоловіки (33,75%) та 7 жінок (4,37%); в групі хворих на ЦП - 69 чоловіків (43,12%) та 30 жінок (18,75%). Загальна кількість жінок в 2-х групах 37 (23,12%) , а чоловіків - 123 (76,8%).
Такий розподіл за віком і статтю відповідає даним літератури. Вважається, що ЦП переважає у осіб старше 40 років, а чоловіки хворіють в 2 рази частіше ніж жінки [70, 184]. Переважання осіб похилого віку серед хворих на ЦП в порівнянні з групою на ХГ підтверджується даними літератури [70, 96, 114] і пояснюється тривалістю захворювання. Поступлення хворих в стаціонар в запущеній стадії захворювання не дало нам можливості виділити групу хворих з ЦП в стадії компенсації, що обумовлено пізнім звертанням пацієнтів по медичну допомогу, а також часто латентним перебігом ЦП з мінімальною кількістю скарг [114, 115, 162].
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на хронічні дифузні захворювання печінки в залежності від нозологічної одиниці та віку хворих
Група обстеженихКількість хворих
Зрілий вік
21 - 55 (60) роківПохилий вік
55(60) - 75 роківКількість% від
загальної кількості хворихКількість% від
загальної кількості хворихХронічний гепатит
4427,51710,6Цироз печінки
субкомпенсований2515,6127,5Цироз печінки
декомпенсований3622,52616,25
Контрольну групу для порівняння досліджень склали 45 практично здорових осіб відповідного віку (30 осіб зрілого віку, 15-похилого), серед яких 31 чоловік та 14 жінок.
В роботі використана класифікація Всесвітнього конгресу гастроентерологів (Лос-Анжелес, 1994, з доповненнями V.Desmet et al.,1995) з уточненнями МКХ 10-го перегляду. Згідно з МКХ 10-го перегляду токсичні та алкогольні ураження печінки виділені в окремі рубрики: токсичний гепатит (К 71), токсичний цироз печінки (К 71.7), алкогольний гепатит (К 70.1), алкогольний цироз печінки (К 70.3). Верифікація діагнозу проводилась на підставі анамнестичних даних, клінічних, біохімічних, серологічних, інструментальних, морфологічних критеріїв, консультації нарколога.
При зборі анамнезу звертали увагу на тривале зловживання алкоголем, наявність контакту з професійними шкідливими факторами, довготривале вживання медикаментозних засобів з гепатотоксичною дією, перенесені гемотрансфузії, оперативні втручання, характер та режим харчування, перенесені вірусні захворювання. В дослідження включались хворі через 6 місяців і більше після перенесеного гострого гепатиту токсичної етіології.
Всім пацієнтам був проведений повний комплекс клініко-лабораторних та інструментальних методів дослідження, що включав: загальний аналіз крові, сечі, прискорену реакцію на сифіліс, вміст глюкози в крові, флюорографію органів грудної клітки, електрокардіографію, копрологічне дослідження, біохімічні показники крові (загальний білірубін та його фракції, сулемова та тимолова проби, іонограма, протеінограма, активність ферментів крові: аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ), гамаглутамілтрансферази (ГГТФ), лужної фосфатази (ЛФ), холінестерази (ХЕ), вміст в крові сечовини, креатиніну, що визначалися за допомогою затверджених МОЗ України уніфікованих методик.
Біохімічними маркерами алкогольної та токсичної етіології ХГ та ЦП вважали: лейкоцитоз, підвищення в крові рівня ГГТФ, ЛФ, збільшення коефіцієнта де Рітіса (АсАТ/АлАТ).
Вірусну етіологію захворювання виключали на підставі визначення маркерів вірусних гепатитів: анті -НAV, HbsAg, HbeAg, анті- HbsAg, анті-HbeAg, анті-НВсAg, анті-НCV IgM, IgG методом імуноферментного аналізу з використанням тест-систем "Abbort"(ФРН) 3-го покоління.
УЗД органів черевної порожнини виконано 100% хворих, 7 хворим проведена комп?ютерна томографія органів черевної порожнини (11,2%).
При проведенні диференційної діагностики з іншими захворюваннями та уточнення етіології захворювання використовувалися інвазивні інструментальні дослідження: лапароскопія - 31 хворий (19,37%), черезшкірна пункційна біопсія печінки - 23 хворих (14,38%), у 5 (3,12%) хворих діагноз був підтверджений на аутопсії.
Протипоказами для проведення пункційної біопсії печінки вважали: відсутність згоди хворого на її проведення, значні порушення показників тромбоцитарного та гуморального факторів гемостазу з наявністю геморагічного синдрому, значний асцит, енцефалопатія, термінальний стан хворих [202, 206, 266].
Ступінь активності ХГ встановлювали за ступенем вираженості клінічних проявів, лабораторними ферментативними тестами (АлАТ, АсАТ), гістологічними критеріями. Оцінку запалення і фіброзу в печінці здійснювали за уніфікованою методикою з визначенням індексу гістологічної активності (ІГА) за шкал