РОЗДІЛ 2
ПЕРЕДУМОВИ СТВОРЕННЯ І ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ
ФУНКЦІОНУВАННЯ КОЛЕГІЇ ПАВЛА ГАЛАГАНА
2.1. Освітньо-культурна та громадська діяльність Г.П. Галагана
Події і явища ХІХ - початку ХХ ст., які були пов'язані з поширенням національного усвідомлення, розвитком усіх галузей культурного життя українців отримали назву українське національне відродження. Основу цього процесу становив український національний рух, який протікав на українських землях з різною інтенсивністю паралельно в різних площинах: соціально-економічній, національно-етнографічній, освітньо-культурній, громадсько-політичній, тобто включав усе суспільно-політичне, соціально-економічне і національно-культурне життя України тих часів.
Важливою ланкою в освітньо-культурному струмені українського руху була діяльність фундатора Колегії, Григорія Павловича Галагана, спрямована на пробудження національних почуттів своїх співвітчизників, покращення їхнього матеріального добробуту.
Хоча заснування Колегії було пов'язане з трагічною подією в родині відомого поміщика Г. Галагана - смертю єдиного сина, останнього нащадка роду, - факт створення саме такого навчального закладу мав ряд глибших передумов, які витікали з переконань та громадської діяльності Г. Галагана. Григорій Павлович намагався постійно перебувати в курсі усіх подій, що відбувалися в Україні, і тому розумів важливість використання різноманітних благодійних заходів в освітньо-культурній сфері.
Народився Григорій Павлович Галаган 15 серпня 1819 р. в с. Сокиринці Прилуцького повіту Полтавської губернії в сім'ї заможного поміщика. Родина Галаганів була відома в краю ще з кінця ХVІІІ століття. Офіційний гербовник, опублікований урядом, містив відомості про першого знаного представника роду Галаганів ? Гната, запорожця, ймовірно курінного отамана, який на початок шведської війни був уже полковником. Його нащадки - дворяни, землевласники Полтавщини та Чернігівщини - здобували різнобічну освіту за кордоном, займали поважні державні посади в Україні та Росії, часто виїздили до країн Європи. Отримавши за багаторічну службу велику кількість маєтків, вони розбудували свої родові гнізда, спочатку в Прилуках, пізніше в Сокиринцях, Дігтярях. Галагани мали родинні стосунки з представниками інших відомих українських дворянських сімейств, таких як Дуніни-Борковські, Милорадовичі, Дарагани, Гудовичі, Кочубеї, Маркевичі [476, с.221-225; 446, с.108-109].
Дитинство і юність Григорія Галагана по часу припадали на перший етап українського національного відродження, що характеризувався зростанням зацікавленості українськими традиціями в середовищі дворянської інтелігенції України [316, с.28].
Під впливом пошуків свого історичного коріння для отримання дворянських титулів нащадки українських дворянських родин, вихідці з Полтавської, Харківської та Чернігівської губерній, штучно створених на місці автономно-самоврядних українських регіонів Слобожанщини й Лівобережжя [343, с.152] в кінці ХVІІІ ? на початку ХІХ ст., почали цікавитися історією і фольклором свого народу [316, с.28].
Проте, не всі українські дворянські родини приєднувалися до активних спроб етнографів і літераторів розширити інтелектуальні обрії українського світу. Серед них був і батько Григорія - Павло Григорович Галаган. В 1813 р. він закінчив Гірничий інститут, вступив на службу в іноземну колегію, яку залишив наступного року, відразу після одруження, і поселився в родовому маєтку в с. Сокиринці, де цілком присвятив себе його розбудові. Протягом 1825-1829 рр. П. Галаган, за проектом архітектора Дубровського, збудував Сокиринецький палац, який налічував 60 кімнат. Різні дрібні надбудови до нього (альтанки, вежки, павільйони тощо) будувалися за проектами самого господаря. Водночас, парковий архітектор Бістерфельд спланував при маєтку оригінальний сад [426, с.83].
Павло Григорович, як згадують його сучасники, "був людиною ?...? доволі європейською, обдарованою від природи прекрасним смаком" [246, с.4], він мав нахили до мистецтв, захоплювався живописом і архітектурою. Ймовірно, що саме він прищепив синові не тільки відчуття прекрасного, а й любов до мистецтва, в оточенні якого зростав юний Григорій, - адже невід'ємною частиною усіх галаганівських маєтків були цінні мистецькі колекції: старовинних гравюр, меблів, живописних творів, художньої порцеляни та кришталю [446, с.109-111].
Впливала на формування світогляду Григорія і його мати - Катерина Василівна (племінниця графа М. Гудовича). Вона, на відміну від чоловіка, "любила народ ?...?, дотримувалась звичаїв народної старовини, знала багато українських пісень і високо цінувала народну поезію" [246, с.4].
Спочатку Григорій мало чим відрізнявся від інших поміщиків. Це підтверджують його записи у щоденнику, а також листи до П. Бодянського, П. Куліша, М. Рігельмана [363, с.155]. "Він цілком природно дивився на всіх гарненьких дівчат як на кандидаток у тимчасові свої наложниці. Коли був у доброму настрої, він навіть розважав своїх підданих з того або іншого маєтку, тобто напував їх горілкою і примушував танцювати перед собою "нашого малоросійського козачка". У недоброму настрої вживав заходів, щоб примусити своїх "рабів" (так і називав їх) припинити шахрувати і нищити бідний наш маєток. Одне слово, мав усі дані, щоб стати згодом звичайнісіньким кріпосником, паном "на всю губу"" [441, с.29-30; 370, с.10-11].
Такі риси як готовність і здатність спрямувати свою діяльність на користь інших сформувалися у Г. Галагана, як він сам стверджував, у процесі спілкування з домашнім учителем, ад'юнктом математики, відомим слов'янофілом Федором Чижовим [458, с.2; 246, с.5-8], який підготував його до вступу в Петербурзький університет. Дружні стосунки зав'язалися між ними на все життя. Ф. Чижов став для Григорія не просто учителем, а вихователем і навіть старшим товаришем. Про це свідчать щоденники Григорія Павловича, які відтворюють процес його морального переродження. У 17-річному віці писав: "Вчора увечері я засперечався з тітонькою, яка завше захищає
- Київ+380960830922