РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ БЮДЖЕТНО-ПОДАТКОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ В РІЗНИХ ТИПАХ ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМ
2.1. Особливості застосування бюджетно-податкового регулювання в країнах з розвинутою ринковою економікою
Більшість вчених-економістів, аналізуючи досвід розвинутих країн, підкреслюють стимулюючий вплив бюджетно-податкового регулювання як одної з форм державного регулювання економіки.
Стимулюючий вплив державних видатків проявляється з двох сторін. З одного боку, він характеризується можливістю задіяти в процес виробництва невикористані трудові ресурси, з другого, є одним з варіантів спрямування певної частини фінансових ресурсів країни на пріоритетні напрями економічного розвитку.
Питання розвитку державних фінансів займає центральне положення при розробці довгострокової стратегії розвитку економіки в цих країнах. Адже вони є основним передаточним механізмом між владою і суспільством, за допомогою якого держава спроможна виконувати свої економічні функції. Тому упорядковування державних фінансів, розробка ефективних заходів бюджетно-податкового регулювання та бюджетної системи виступає одним з основних напрямків досягнення економічного зростання в країнах з розвинутою ринковою економікою.
Основні інструменти бюджетно-податкового регулювання повинні бути спрямовані на створення сприятливого середовища для розвитку підприємницької діяльності, забезпечення стабільності, без якої неможливим є залучення довгострокових інвестицій, та розвиток людського капіталу, який сприяє ефективності використання людських ресурсів.
2.1.1. Основні тенденції зміни розміру та структури державних видатків в країнах з розвинутою ринковою економікою
На протязі останніх десятиріч в країнах з розвинутою ринковою економікою спостерігається тенденція до зростання величини фінансових ресурсів, що перерозподіляються за допомогою системи державних фінансів.
Державні фінанси покликані забезпечувати виконання державою її основних функцій: адміністративно-управлінських, військових, економічних та соціальних. Вони являють собою єдиний комплекс, особливостями якого є зростання в останні роки ролі економічних та соціальних функцій.
Одним з важливих показників, що характеризує величину державних видатків є участь держави в перерозподілі ВВП (ВНП) або національного доходу. Частіше всього використовують співвідношення бюджетних видатків всіх рівнів і обсягів створеного ВВП або ВНП. Для спрощення приймемо, що різниця між цими показниками є більш менш сталою величиною, і в кожній країні в кожний даний момент часу її можна не враховувати.
Тенденція до зміни обсягів державних видатків вперше була передбачена у 1863 році німецьким економістом А. Вагнером і пізніше отримала назву "закону Вагнера" - закон про постійно зростаючу роль держави. За оцінкою Вагнера, поділ праці та зростання чисельності населення, необхідність вирішення багатьох соціальних проблем призведе до зростання державної діяльності та величини державних видатків на освіту, охорону здоров'я, соціальне забезпечення.
Зростання частки державних видатків в % до ВВП країн Європи, США та Японії за період з 1913-1999 роки є досить нерівномірним (табл. 2.1).
Прискорення темпів зростання ВВП в країнах з розвинутою ринковою економікою суттєво розширило фінансову базу бюджетної системи цих країн, тобто зросла частка ВВП в %, що перерозподіляється за допомогою фінансової системи [63; c.32].
Таблиця 2.1.
Державні видатки в країнах з розвинутою ринковою економікою,
1913-1999 р.р. [115; c. 3-15]
(в % до ВВП)
Країни1913196019701980199019981999Франція17,034,636,846,650,654,353,8Німеччина14,832,438,548,045,346,947,3Італія11,130,132,742,954,549,149,0Японія8,317,519,432,536,736,934,4Швеція10,431,0---58,5-Англія12,732,237,243,443,340,240,4США7,527,032,234,536,732,834,4 Якщо ВВП економічно розвинутих країн збільшилось на протязі 1913-1999 років в 14,4 рази, то частка державних видатків в ВВП зросла з 9-17% в 1913 році до 34-53% в 1999 році. Іншими словами, обсяг державних видатків зріс в більш ніж 4 рази. На сьогоднішній день не існує ні одної економічної структури, що могла би порівнятися з державою в обсязі використаних фінансових ресурсів.
Найбільше державні видатки зросли в європейських країнах - більше ніж в 4 рази і склали в середньому 40 % до ВВП. Найвищий рівень в Швеції - 58,5 % до ВВП.
Проходить і процес зміни орієнтації на використання державних фінансових ресурсів в якості стимулятора економічного розвитку між США та країнами Європи. Якщо в 60-ті роки обсяг державних видатків коливався на позначці 27% (США) та 30-34% (країни Західної Європи), то в 1999 році цей розрив значно збільшився (34,4% до ВВП в США та 46,9-58,5% до ВВП в країнах Західної Європи).
Специфіка країн Західної Європи проявляється в тому, що рівень національного доходу, що перерозподіляється за допомогою державного бюджету, залишається максимальним на протязі тривалого періоду часу: видатки державного бюджету в цих країнах, збільшились в середньому з 33% ВВП в 1960 р. до 46,6 % в 1999 р. та значно перевищують аналогічні показники по США та Японії - 34% від ВВП. Але потрібно зауважити, що частки бюджетних видатків в ВВП в європейських країнах досить сильно відрізняються. Так, максимальний рівень державних видатків і, відповідно, доходів спостерігається в скандинавських країнах, в першу чергу в Швеції, де державний бюджет акумулює приблизно 60% ВВП. Мінімальні значення є характерними для таких країн як Ісландія (36,6 % ВВП) і Ірландії (35% ВВП), крім того остання країна є виключенням з загальної тенденції - державні видатки в ній знизились з 48,2% ВВП в 1980 р. до 35,1% ВВП в 1998 р., а в 1999 р. складали 32,2%. Серед розвинених європейських країн найменший рівень державних видатків в Великобританії - 40% ВВП. Бюджетні видатки в Німеччині і Франції складають відповідно 47% і 54% ВВП.
Держа