РОЗДІЛ 2
ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ ФЛОРИ
Особливості фізико-географічного розташування, геологічна будова та пов’язані з
нею особливості рельєфу (глибоке розчленування поверхні), клімат, специфіка
гідрологічної сітки та інші фактори спричинили велику різноманітність
екологічних ніш, що обумовило формування своєрідної флори КП. Така багата та
унікальна флора здавна привертала увагу природодослідників. Короткий огляд
історії вивчення флори Волино-Поділля зробив у своїй роботі Б.В. Заверуха
[125]. Він умовно виділяє шість етапів її вивчення. Огляд історії вивчення
флори КП зробила і Л. Г. Любінська [238]. Деякі праці ми розглядаємо з іншої
точки зору, ніж попередні автори, та доповнюємо літературний огляд новими
даними (роботи сучасних авторів).
Велика кількість робіт, особливо на перших етапах вивчення, містить дані по
флорі та рослинності всього Поділля без наведення точних меж досліджень, тому
ми висвітили історію вивчення КП на фоні всього Поділля, розглянувши лише
основні праці, або ті, що безпосередньо мають відношення до дослідженої
території.
Перші відомості про флору цього регіону належать В. Г. Бессеру. У своєму
зведенні [396] автор наводить 1632 види рослин, малодослідженої на той час
флори південно-західної частини Росії. На жаль, для більшості видів учений не
наводить точних місцезростань, вони є лише для деяких рідкісних видів. Але ця
його робота не обмежена лише переліком відомих тоді видів, він описує близько
70 нових видів (Salvia cremenecensis, Euphorbia volhynica, Viola alba, Allium
flavenscens, Anchusa procera, Aster amelloides, Poa versicolor та ін.) Різні
флористичні дані містять інші праці В. Г. Бессера [394, 395, 397].
Р. Траутфеттер [335] займався вивченням рослинно-географічних округів
європейської Росії. Дослідник відносив Волино-Поділля до області Південної
Росії, або до області листяних деревних порід. Тут він виділив три рослинних
округи. Усе Правобережжя України (крім Полісся) він відніс до округу звичайної
черешні. Лише крайній південь Подільської височини (КП) включений ним до округу
лучних трав. Ми бачимо, що вже в цьому першому ботаніко-географічному
районуванні (на хоролого-дендрологічній основі) автор визнає самобутність флори
КП і виділяє його в самостійний округ. У своїх наступних працях він
проаналізував історію дослідження Київського учбового округу, частиною якого є
територія КП [336] та зробив огляд родин, що входять до складу флори Київського
учбового округу [337].
Продовжував вивчення флори на цій території А.Л. Андржиєвський. Він теж
публікував списки родів та видів, що зростають на Подільській височині [10, 11,
12]. Природодослідник дає описи нових видів – Schivereckia podolica, Taraxacum
eritrospermum, Coryspermum borysthenicum, C. coloratum та інші.
А.С. Рогович [307] подає дані про поширення дикорослих дерев та кущів на
Правобережжі України. Пізніше він наводить дані про флору губерній Київського
навчального округу [308] та публікує зведення всіх існуючих на той час даних по
цій території [309].
В. Монтрезор [257-260] публікує флористичні списки цього регіону, наводить нові
цікаві знахідки. І.Ф. Шмальгаузен публікує результати власних досліджень
Поділля [374] та узагальнює всі попередні дані [375, 376].
Найбільш значним дослідженням на той час є робота І. Пачоського [275] про
основні риси розвитку флори південно-західної Росії. На основі флористичного
порівняльного аналізу списків, а також реліктових та ендемічних видів учений
приходить до висновку про давність основного ядра флори Поділля та
неперервність флорогенезу цієї території з часів третинного періоду. Хоч
сучасні геологічні, палеопедологічні, малакофауністичні дані та дані
спорово-пилкового аналізу це не підтверджують (гл.8), однак це була певна
спроба пояснити унікальність та самобутність такої цікавої у флористичному
відношенні території.
Б. Гриневецький [76, 406] розглянув особливості східної межі бука в Європі, в
тому числі і на Поділлі.
У 1911 р. у м. Кам’янець-Подільському було створене "Общество Подольских
естествоиспытателей", метою якого було природодослідження Подільської губернії,
у тому числі й флори. Членом цієї спільноти був і С. Маковецький, який наводить
флористичні списки видів рослин Поділля, у яких відмічає рідкісні для
Кам’янець-Подільського та Дунаєвецького районів [242]. Усю флористичну
інформацію, відому на той час, узагальнюють Б. Федченко та А. Флеров [338].
М. Кочвара [410, 411] присвячує свої роботи визначенню флористичних меж Волині
та Поділля. Д. Богацький [27] наводить список видів рослин, що зустрічаються на
цій території та відмічає ступінь їх трапляння. Такі види як Lilium margaton,
Stipa capillata, зустрічаються часто, а Stipa pennata, Allium ursinum, Orchis
morio, Platantera bifolia зустрічаються досить рідко. Він вперше для України
наводить дуже рідкісний диз’юнктивноареальний вид – Carex alba.
В. Шафер зробив огляд реліктових видів флори Волино-Поділля [429],
проаналізував співвідношення лісових та степових угруповань на Поділлі [430].
В. Гаєвський подає дані про рідкісні види в долині Дністра [400], про букові
ліси на Поділлі [401] та робить огляд географічних елементів та флористичне
районування [402]. Він відносить територію Поділля до сарматської домени
ірано-туранського регіону.
Ю.Д. Клеопов подає нові відомості про флору Поділля [155], аналізує релікти
широколистих лісів європейської частини СРСР [157], вперше поділяючи їх на
різні групи за часом входження в досліджену флору. Використовуючи усі відомі на
той час дані, він доводить неможливість збереження третинних реліктів на
рівнинних територіях [156]. Виділяє основні
- Київ+380960830922