РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА КОНТРОЛЮ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ АЛГЕБРИ
В ОСНОВНІЙ
ШКОЛІ..................................................................................................с.
63
2.1. Цілепокладання – основа контролю результатів навчання………………...…с. 63
2.1.1 Ієрархічна структура цілей навчання
математики...................................с. 63
2.1.2 Характеристика рівнів навченості
учнів...................................................с. 70
2.1.3 Визначення рівневих цілей вивчення програмної
теми..........................с. 74
2.2. Логіко-дидактичний аналіз програмної теми та визначення об’єктів
контролю результатів
навчання...........................................................................с.
81
2.3. Тематичне планування навчального процесу і організація контролю
результатів
навчання.............................................................................................с.
94
2.3.1. Дидактичний цикл – засіб реалізації навчальної
теми............................с. 94
2.3.2. Місце контролю результатів навчання у дидактичному
циклі...............с. 97
2.3.3. Тематичне планування навчального процесу і тематичний
контроль результатів навчання алгебри в основній
школі..............................с. 101
2.4. Планування і організація попереднього контролю результатів
навчання учнів алгебри в основній
школі.......................................................с. 113
2.5. Планування і організація поточного контролю результатів
навчання учнів алгебри в основній
школі.......................................................с. 122
2.6. Планування і організація пісумкового контролю результатів
навчання учнів алгебри в основній
школі.......................................................с. 139
2.7. Застосування інформаційно-комунікаційних технологій у реалізації
контролю навчальних досягнень учнів з алгебри в основній школі............с.
153
2.8. Методика проведення і аналіз результатів експериментальної перевірки
основних положень дисертаційного
дослідження.........................................с. 161
Висновки до другого
розділу......................................................................................с.
173
ВИСНОВКИ.................................................................................................................с.
176
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ....................................................................с.
180
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………с. 198
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ
ЗУН ? знання, уміння та навички.
НРЗ ? необхідні результати засвоєння.
ОМЕ ? орієнтувально-мотиваційний етап навчальної діяльності.
ОПЕ ? операційно-пізнавальний етап навчальної діяльності.
КОЕ ? контрольно-оцінювальний етап навчальної діяльності.
ООД ? орієнтувальна основа дій.
ВП – відоме поняття, вважається відомим учням до початку вивчення навчального
матеріалу даної програмної теми.
ПФ – поняття, що формується, має бути сформоване під час вивчення даної
програмної теми.
ВТ – відоме твердження, закономірність, вважається відомим учням до початку
вивчення навчального матеріалу даної програмної теми.
ТФ – твердження, закономірність, що формується, вивчається у програмній темі.
ВСД – відомий спосіб дій, вважається відомим учням до початку вивчення
навчального матеріалу програмної теми.
СДФ ? спосіб дій, що формується, яким мають опанувати учні під час вивчення
програмної теми.
ІКТ ? інформаційно-комунікаційні технології.
ВСТУП
Актуальність дослідження. Визнання людини найважливішою суспільною цінністю
зумовило переорієнтацію розвитку суспільства на розвиток особистісних та
культурних якостей людини, призвело до змін у ставленні суспільства до
освітньої сфери. Нові вимоги суспільства викликали появу
особистісно-діяльнісної парадигми освіти і, зокрема, знайшли своє відображення
у розробці концепції особистісно орієнтованого навчання та його впровадження у
шкільну практику [18], [29], [30], [33], [34], [100], [110], [171], [188],
[192], [224], [248], [251], [252].
Провідним принципом особистісно орієнтованого навчання, на думку
І.С.Якиманської [251], є визнання пріоритету індивідуальності та самоцінності
дитини, унікальності її суб’єктивного досвіду, який розглядається як важливе
джерело розвитку особистості. Знання, уміння, навички, власна навчальна
діяльність стають засобами і умовами розвитку учня, утворюють освітнє
середовище, у якому він має знайти своє індивідуальне, комфортне для себе у
психологічному плані місце. Отже, учень перетворюється в активного суб’єкта
процесу свого розвитку.
Специфіка і структура шкільного курсу математики відкривають широкі можливості
для розвитку особистісних здібностей учня через опанування ним знаннями,
уміннями і навичками (ЗУН). Під час навчання математики в нього формуються і
розвиваються пам’ять, увага, просторові уявлення і уява, логічне мислення тощо.
Незаперечний вплив навчання математики на формування позитивних рис характеру
(розумова активність, пізнавальна самостійність, інтерес, потреба в самоосвіті,
здатність адаптуватися до умов, що змінюються, творче мислення, наполегливість,
принциповість, дисціплінованість тощо), світогляду. Отже, навчання учня
математики, формування у нього міцних ЗУН з предмету слід розглядати як процес
розкриття і найбільш повного розвитку його особи