Ви є тут

Техніко-технологічний компонент змісту курсу фізики старшої школи як засіб формування пізнавальної мотивації учнів

Автор: 
Закалюжний Віктор Миколайович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U004059
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ В МОТИВАЦІЙНІЙ СКЛАДОВІЙ
НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З ФІЗИКИ
1. Особливості мотивації учіння фізики в умовах гуманізації системи фізичної
освіти
Вище були з’ясовані загальні основи теорії мотивації учіння, вироблені
психолого-педагогічною наукою протягом десятиліть, які повною мірою стосуються
й фізики.
Проте, мотивація учіння фізики, як і будь-якого іншого навчального предмета,
визначається низкою специфічних факторів, а саме:
соціальним середовищем і статусом фізичної освіти в ньому;
системою фізичної освіти, у межах якої відбувається навчальна діяльність;
організацією навчального процесу;
суб’єктними особливостями учня (вік, здібності, самооцінка, інтелектуальний
розвиток тощо);
суб’єктними особливостями педагога й, перш за все, системою його стосунків з
учнями та його педагогічною майстерністю;
специфікою фізики як навчального предмета (структурою, змістом, методичним
забезпеченням).
Оскільки система освіти України перебуває в стані реформування на засадах її
гуманізації, на основі узагальнення даних психолого-педагогічної літератури
виділимо умови, за яких можлива реалізація вказаних факторів і істотне
посилення мотивації учіння навчального предмету:
збагачення змісту освіти особистісно-орієнтованим навчальним матеріалом;
показ особистісної значущості тих чи інших знань;
індивідуальний підхід у формуванні мотивації учіння;
піднесення ролі пізнавального інтересу в мотиваційному компоненті;
застосування методів і технологій навчання, які б сприяли саморозвитку,
самовдосконаленню, самоствердженню учня;
посилення стимулюючої та виховуючої ролі оцінки навчальних досягнень учнів [50,
52, 53, 60, 69, 168, 246, 248].
Ці умови повною мірою стосуються будь-якого навчального предмету, але їх
реалізація має певні особливості для кожного з них.
Фізика як навчальний предмет здійснює свій специфічний внесок у складний і
різноплановий процес формування гармонійно розвиненої особистості. Необхідність
молодій людині мати фізичні знання обумовлена життєвими потребами та низкою
особливостей фізичної науки.
Як відомо, фізика сьогодні утворює міцний фундамент усього природознавства, а
надзвичайна широта техніко-технологічних застосувань фізичних знань зробила її
не лише рушійною силою науково-технічного прогресу, а й найважливішим чинником
формування умов життєдіяльності кожного індивіда. Саме завдяки практичній
спрямованості фізика, як ніяка інша наука, здійснює глибокий вплив на
соціальні, етичні й світоглядні запити широкого кола людей.
Суттєві зміни в соціально-економічному середовищі нашої країни детермінують
посилення ролі соціальних чинників у формуванні життєвої позиції та
мотиваційної сфери учнів. У ході проведеного нами констатуючого експерименту
було встановлено, що для значної частини учнів старших класів саме соціальні
мотиви учіння фізики (до 86%) є найбільш усвідомленими, а, отже, і дієвими.
Оскільки соціальна цінність шкільного курсу фізики значною мірою визначається
його практичною спрямованістю, а практична спрямованість так чи інакше
пов’язується з вивченням техніки та технологій, очевидною стає доцільність
залучення техніко-технологічного змісту навчального матеріалу для мотивації
навчальної діяльності учнів. Причому, як із метою безпосереднього спонукання
учіння конкретних питань шкільного курсу фізики, так і з метою розвитку діючих
соціальних мотивів і формування на їх основі пізнавальної мотивації учіння.
Виходячи з викладених міркувань, маємо підстави стверджувати наявність
істотного впливу техніко-технологічного змісту курсу фізики на формування
мотиваційної сфери учнів та необхідність якнайповнішого його використання в
навчальному процесі з метою розв’язання проблеми мотивації учіння.
Слід зауважити, що під поняттям „техніка” (від грецьких tеhne – мистецтво і
logos – слово, вчення) ми в своєму дослідженні розуміємо „сукупність штучних
засобів людської діяльності, насамперед матеріальних знарядь праці, що
підвищують ефективність її у різних галузях життєдіяльності суспільства у
виробничій і невиробничій сферах”[231].
Технологія (від грецького tеhne – мистецтво, майстерність) – в широкому сенсі
слова означає спосіб досягнення певної мети, тобто, сукупність засобів людської
діяльності, спрямованих на зміну даного відповідно до людських потреб і
бажань[231]. У нашій роботі поняття „технологія” використане як таке, що
включає в себе сукупність знань про ефективні, оптимальні та раціональні
способи і засоби практичного досягнення мети, у тому числі здійснення
виробничого процесу та самі технологічні процеси, тобто об’єктивно-предметно
здійснювані, на раціональній основі побудовані способи і засоби перетворення
речовин, енергії, інформації, а також методи організації виробництва та
управління ним.
Отже, виходячи з вищесказаного, під техніко-технологічним змістом навчального
матеріалу ми розуміємо всі його аспекти, які тією чи іншою мірою розкривають
прикладний, перетворюючий характер фізичної науки в різних галузях
життєдіяльності людини.
В сучасній школі вивчення техніки та технологій традиційно пов’язується з
необхідністю забезпечення учнів політехнічними знаннями. Політехнічна освіта
визнається одним із базових компонентів загальної освіти, без якого неможливий
всебічний розвиток людини. Причому впровадження цього компонента здійснюється,
головним чином, імпліцитно в усіх загальноосвітніх предметах безпосередньо
через зміст навчального матеріалу й опосередковано через різноманітні форми й
методи навчальної діяльності [119, c. 94].
Поняття політехнізму із часів свого становлення до наших днів пройшло довгий
шлях