РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи загальноклінічних досліджень
Відбір пацієнток проводився на підставі клінічного і лабораторного обстеження з
використанням загальноклінічних, бактеріологічних, бактеріоскопічних,
імуноферментних, імунофлюоресцентних, молекулярно-біологічних, серологічних та
культуральних методів дослідження з виявленням запальних захворювань жіночих
статевих органів хламідійної етіології. У дослідження включали пацієнток з
хламідійною інфекцією, в тому числі зі сполученням її з умовнопатогенною
мікрофлорою - cтафілококами, стрептококами, кандидами, кишковою паличкою,
протеєм тощо). Були виключені випадки поєднання хламідій з іншими збудниками
захворювань, що передаються статевим шляхом (трихомонади, гарднерели,
гонококи).
Проведено комплексні обстеження 327 жінок, із яких відповідно до приведених
критеріїв відібрано 195 пацієнток (59,6 %). Цих пацієнток розділили на 2 групи:
83 пацієнтки з хламідійним ендоцервіцитом склали 1 групу і 112 хворих з
поширеною формою запальних захворювань внутрішніх статевих органів –
сальпінгітом, сальпінгоофоритом, склали другу групу.
Середній вік пацієнтів першої групи склав (24,5+ 2,3) роки, у той час як у
другій групі – (29,4+ 2,1) роки (P>0,05).
В кожній з цих груп виділялися підгрупи пацієнток, що одержували традиційне
лікування і розроблений лікувальний комплекс (відповідно підгрупи А і Б). Хворі
в підгрупах були рандомізовані за віком, тривалістю і перебігом запального
процесу, основними біохімічними та імунологічними показниками, даними
інтерферонового статутсу, що дозволило провести об’єктивну оцінку ефективності
різних схем терапії.
Контрольну групу склали 20 жінок репродуктивного віку, у яких при первинному
клініко-лабораторному обстеженні не було виявлено запальних захворювань жіночих
статевих органів.
В усіх пацієнток вивчали скарги, анамнез життя і захворювання, стан
менструальної, репродуктивної і статевої функцій. Основну увагу звертали на
такі скарги, як наявність дискомфорту та болю в ділянці статевих органів,
патологічні виділення з піхви, порушення менструального циклу у вигляді
міжменструальних кровотеч, відсутність вагітності. Докладно вивчали перелік
раніше проведених діагностичних і лікувальних маніпуляцій.
Усі пацієнтки піддавалися загальному об'єктивному і спеціальному
гінекологічному дослідженню. Гінекологічне дослідження містило в собі огляд
зовнішніх статевих органів, оцінку характеру і кількості виділень із піхви і
цервікального каналу, огляд шийки матки в дзеркалах, кольпоскопію, бімануальне
дослідження.
Для бактеріоскопоічного дослідження вагінальних мазків проводили їх фарбування
за Грамом. Для виконання амінного тесту використорвували 10% розчин КОН.
“Ключові клітини” виявляли як великі епітеліальні кліини, оточені
грамваріабельними паличками. Для проведення рН-метрії вагінального вмісту
використовували стандартний набір індикаторів. У нормі рН піхви у невагітних
жінок складає 3,8- 4,5.
Кольпоскопію проводили за допомогою кольпоскопу фірми Karl Storz (Німеччина).
При кольпоскопічному дослідженні звертали увагу на колір і рельєф слизової
оболонки шийки матки, особливості судинного малюнка, стан межі плоского і
циліндричного епітелію (зона "стику"), наявність йоднегативних та ацетобілих
ділянок, “полів”, “мозаїки” та ін. Всім пацієнткам проводилось цитологічне
дослідження епітелію шийки матки, за необхідності під кольпоскопічним контролем
проводили біопсію підозрілих ділянок для гістологічного дослідження.
При бімануальному обстеженні оцінювали розміри, форму, положення і рухливість
тіла матки, стан яєчників, маткових труб, наявність об'ємних утворень у малому
тазі, запальних утворень та зрощень в ділянці придатків матки, їх розміри,
форму, консистенцію, рухливість, розташування і хворобливість при пальпації,
стан параметральної клітковини, склепінь піхви. Функцію яєчників оцінювали за
даними тестів функціональної діагностики, дослідженням рівня гіпофізарних та
яєчникових гормонів у сироватці крові.
Трансабдомінальну і трансвагінальну ультрасонографію органів малого таза і
черевної порожнини проводили в І і ІІ фази менструального циклу з використанням
ультразвукових сканерів "Siemens-SL-250" (Німеччина), Aloka-SSD 550 (японія) за
допомогою конвексного (5 МГц ) і трансвагінального (7 МГц) датчиків. На першому
етапі обстеження проводили трансабдомінальне (оглядове) сканування з наповненим
сечовим міхуром, на другому - трансвагінальне сканування з порожнім сечовим
міхуром. Оцінювали розташування, розміри, форму матки, структуру міометрія,
М-ехо, наявність гіпер- або гіпоехогенних включень у порожнині матки, розміри і
структуру шийки матки, локалізацію, розміри і структуру яєчників, наявність
об'ємних утворень у них, присутність і кількість рідини в заматковому
просторі.
Контрольні ультрасонографічні дослідження проводили після лікування, а також в
динаміці через 1-6 місяців в якості контролю за перебігом захворювання та
ефективністю лікування.
Ступінь оклюзії дистальних відділів маткових труб визначали за даними
гістеросальпінгографії (ГСГ) та лапароскопії відповідно до класифікації
J.Donnez (1989), ступінь важкості спайкового процесу придатків матки –
відповідно до класифікації J.Hulka (1987).
Гістероскопії проводили із застосуванням як жорсткої оптики, так і
фіброгістероскопа. Використовували гістероскопи фірм “Karl Storz”, “Martin”
(Німеччина), гістерорезектоскоп “Сircon Acmi” (США).Лапароскопії здійснювали із
застосуванням обладнання фірм "Оlimpus" (Японія), "Маrtіn", "Каrl Storz", МВВ
(Німеччина), Сіrсоn Асmі (США). Лапароскопії провод
- Київ+380960830922