РОЗДІЛ 2
УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ВИТРАТ ВИРОБНИЦТВА ПІДПРИЄМСТВ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ З ВИКОРИСТАННЯМ МЕРЕЖІ АРМів
2.1. Економічна природа витрат громадського харчування та їх класифікація
Функціонування будь-якого виду підприємства неможливе без використання певних матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Від їх обсягу та структури оптимальності співвідношення та ефективності використання багато в чому залежить результативність функціонування будь-якого суб'єкта господарювання. Це повною мірою стосується і такого особливого виду діяльності як послуги громадського харчування.
В умовах ринкової економіки підприємства громадського харчування, як і інші господарюючі суб'єкти, незалежно від форм власності самі планують свою діяльність і перспективи розвитку, виходячи із розроблених ними господарських і соціальних програм, попиту і пропозиції, тенденцій розвитку кон'юнктури ринку та наявності інвестицій. Зважуючи на це, ефективне використання всіх видів ресурсів, недопущення їх втрат і попередження невиробничих витрат, нерозривно пов'язане з підвищенням наукового рівня обліку і контролю витрат, що обумовлює необхідність формування механізму управління витратами виробництва та обігу.
Формування такого механізму управління витратами вимагає відмови від багатьох догматичних уявлень про економічну природу і сутність витрат виробництва та обігу, для найбільш широкого використання досягнення теорії і практики не тільки вітчизняних економістів, але і зарубіжних. Актуальність рішення даної проблеми в громадському харчуванні підтверджується відсутністю науково обґрунтованого підходу до управління витратами з метою максимізації прибутку і підвищення на цій основі рівня рентабельності підприємств в ринкових умовах господарювання.
Слід відмітити, що у вітчизняній економічній літературі витрати розглядаються у досить вузькому аспекті, як правило, з бухгалтерської точки зору, тобто їх обліку і планування. Питання ж оптимізації розміру і рівня витрат в громадському харчуванні, моделювання системи управління витратами в умовах ринкової економіки не отримали ще глибокого та всебічного дослідження. Залишається невирішеною також проблема прогнозування основних тенденцій і закономірностей формування і розвитку витрат виробництва і обігу в підприємствах харчування. Не вирішені питання розробки методики планування і обліку витрат, їх оптимізації і нових підходів до обліку і планування в зв'язку з необхідністю і можливістю управління витратами підприємств харчування.
Традиційно витрати підприємств галузі розглядаються як сукупність всіх витрат, втілених в грошовій формі і необхідних для здійснення підприємствами виробничих і господарських функцій, ігноруються при цьому соціальна спрямованість харчування у суспільстві.
Основними для підприємств є функції виробництва і організації споживання, що характеризує громадське харчування як специфічну сферу діяльності. Функція реалізації готової до споживання продукції, у тому числі і здійснення зміни економічної форми власності (товарної і грошової) витікає із товарно-грошових відносин. Організація споживання є не тільки важливою частиною господарської діяльності підприємств, а також функцією, яка не притаманна жодній іншій галузі матеріального виробництва, але і головною відмінною особливістю громадського харчування як галузі господарства.
Виконання підприємствами зазначених вище функцій пов'язано з певними витратами праці, матеріальних і фінансових ресурсів, що в свою чергу викликає необхідність їх планування, обліку і контролю.
У відповідності до функцій підприємств громадського харчування до складу їх витрат відносять: витрати виробництва, витрати з реалізації власної продукції і купівельних товарів та витрати з організації її споживання.
У фінансовому обліку термін "витрати" визначається як показник у грошовому виразі кількості ресурсів, використаних для досягнення певної мети. В управлінському обліку термін "витрати" застосовується в цілому ряді не обґрунтовано. Інакше кажучи, при вирішенні різних питань враховуються різні види витрат. Одні витрати враховуються для оцінки запасів і визначення доходів. Інші - для планування, складання кошторису і контролю за його виконанням. Врахування третіх необхідне для прийняття рішень на близьку та далеку перспективу [173, с. 15].
Існує точка зору, згідно з якою витрати являють собою "грошовий вираз витрат живої та уречевленої праці на виробництво та обіг продукції" [69, с. 248]. При цьому розрізняють витрати виробництва (собівартість) як сума витрат (їх дійсна величина вимірюється робочим часом, витраченим на виробництво товарів), живої та уречевленої праці на виготовлення будь-якого продукту чи виконання будь-яких робіт і витрати обігу, як витрати живої та уречевленої праці в грошовій формі, що опосередковується товарним обігом.
Останні в свою чергу поділяються на чисті, зумовлені актом купівлі-продажу товарів, і додаткові, пов'язані з продовженням процесу виробництва в сфері обігу. До додаткових витрат обігу, зокрема, відносяться витрати на транспортування, зберігання, фасування та пакування товарів. Причому, на відміну від чистих витрат обігу додаткові входять у вартість товарів понад витрати виробництва, а праця по зберіганню, транспортуванню, фасуванню і пакуванню - є продуктивною працею.
Процес управління господарською діяльністю підприємства громадського харчування ґрунтується на співставленні витрат з отриманими результатами. Абстрагуючись від інших факторів впливу, можна стверджувати, що прибуток має місце лише у тому випадку, коли сума від продажу продукції, товарів чи послуг перевищує витрати на їх виробництво або придбання. Отже, успішний економічний розвиток господарюючого суб'єкта залежить від ефективного використання і перерозподілу виробничих та фінансових ресурсів у процесі господарської діяльності підприємства на різних її стадіях, які безпосередньо здійснюються управлінським апаратом.
Досліджуючи питання класи