РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ЖИТЛОВОГО ФОНДУ У БАЛАНСОУТРИМУВАЧІВ
2.1. Об'єкти обліку житлового фонду у балансоутримувачів
Першим кроком щодо реформування методики обліку житлового фонду у балансоутримувачів різних форм власності є, на наш погляд, уточнення об'єктів обліку житла. Уточнені об'єкти надалі визначатимуть методику обліку житлового фонду, найбільш адекватну до потреб ефективного управління.
Виходячи з того, що об'єкти житлового фонду належать до І групи основних засобів наведемо узагальнене визначення об'єкту основних засобів, що міститься у п.4 П(С)БО 7 "Основні засоби" [29].
Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.
Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визначатися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів [29].
Як бачимо, з наведеного визначення виходить, що основним моментом щодо відокремлення в обліку об'єктів основних засобів є їх конструктивна цілісність, здатність забезпечувати єдине функціональне призначення. Керуючись саме цим звуженим щодо об'єктів житлового фонду визначенням, багато балансоутримувачів ведуть облік житла за укрупненими об'єктами - будинками, спорудами, прибудовами і т.д. При цьому, часто для застосування укрупнених об'єктів обліку житла з боку бухгалтерів-практиків застосовується і додаткова аргументація щодо неможливості відокремлення внутрішньо-будинкового обладнання (ліфти, трубопроводи, сміттєпроводи, сходові клітини і т.д.) в окремий об'єкт обліку. На нашу думку, такий підхід є невірним, адже виділяти згадане облаштування в окремий об'єкт немає необхідності, оскільки всі зазначені об'єкти загального користування у рівній мірі співвідносяться з деталізованими об'єктами обліку, що будуть запропоновані нами у подальшому. Більше того, внутрішньо-будинкове обладнання за необхідності може бути і відокремлене у просторі, і адекватно оцінене, як окремий об'єкт обліку.
Таким чином, сформульований у П(С)БО № 7 підхід щодо відокремлення об'єктів обліку тільки за конструктивними особливостями основних засобів є, на нашу думку, не досить вірним та значно знижує інформаційні можливості обліку. Дійсно, якщо мова йде про об'єкти ІІ-ІV груп основних засобів, конструктивна єдність є практично беззаперечною ознакою об'єктів основних засобів. Ситуація ж основними засобами І групи, зокрема житловим фондом, на наш погляд, є значно складнішою, адже має місце значна неоднорідність об'єктів житлового фонду за рядом ознак крім конструктивних особливостей.
Для підтвердження нашої позиції можна навести ситуацію, коли управління житловим фондом напряму залежить від права власності на житло. Наприклад, коли у складі одного житлового будинку є приміщення державної, комунальної, колективної та приватної форм власності. Управління кожним із зазначених приміщень здійснюється виходячи із потреб держави, територіальної громади, господарського товариства, окремого власника або об'єднання співвласників. Зрозуміло, що системи управління кожним із зазначених об'єктів будуть відрізнятись. Кожен з власників може визначати ефективні програми інвестування коштів у відновлення, реконструкцію, модернізацію власного житла тощо. Крім цього, можуть визначатись різні умови обслуговування та облаштування об'єктів житлового фонду. Власниками також може визначатись порядок використання окремих об'єктів житлового фонду і т.д.
Тому для визначення системи об'єктів обліку житла у балансоутримувачів нам необхідно визначитись з наступними питаннями:
1. Чи достатньо мати у системі об'єктів обліку житлового фонду тільки об'єкти відокремлені за конструктивними особливостями?
2. Чи є доречним введення додаткових об'єктів обліку житла для забезпечення ефективного управління житловим фондом з боку балансоутримувачів?
Відповідь на поставлені запитання, на нашу думку, напряму пов'язана зі з'ясуванням поняття "об'єкт", як філософської категорії. Об'єкт, згідно філософських визначень - це те, що протистоїть суб'єкту в його предметно-практичній та пізнавальній діяльності.
Отже, стосовно об'єктів обліку житлового фонду, якщо обмежуватись тільки формальною реєстрацією об'єктів житлового фонду в інформаційній системі бухгалтерського обліку, то достатньо буде обмежитись тільки конструктивними особливостями. Але у сучасних ринкових умовах такий підхід, на нашу думку, є недостатнім аби забезпечувати ефективне управління житловим фондом, адже балансоутримувачі повинні мати повну, достовірну, оперативну інформацію про об'єкти, які знаходяться в їх управлінні. Підтвердженням тому можуть бути приклади, які наведені нами вище та які підтверджують різні інформаційні потреби широкого кола споживачів облікових даних.
Необхідність введення додаткових об'єктів обліку житлового фонду доводиться і господарською практикою балансоутримувачів. Наприклад, облік житлового фонду відносно елітності, платоспроможності окремих соціальних категорій (елітне, масове, соціальне житло тощо) дозволяє провести адекватну оцінку житлового фонду та провести її відображення в обліку. Дані бухгалтерського обліку, у цьому випадку, є більш ефективними для управління розмірами капітальних інвестицій, є підставою для розробки програм модернізації, реконструкції та відновлювального ремонту об'єктів житлового фонду.
Групування об'єктів житлового