РОЗДІЛ 2
ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СКОТАРСТВА ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПОБУДОВУ СИСТЕМИ
ОБЛІКУ І КОНТРОЛЮ
2.1. Економічна оцінка скотарства та конкурентоспроможності його продукції на
сучасному етапі розвитку сільського господарства
Тваринництво – це одна з двох головних галузей сільського господарства.
Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке
постачає незамінні продукти харчування і цінну сировину для харчової та
переробної промисловості. Тому погіршення показників ефективності цієї галузі
неминуче призводить до погіршення харчових раціонів населення. Частка його
товарної продукції в загальній вартості продукції тваринництва становить понад
63 %. У результаті господарського використання великої рогатої худоби
одержують молоко, що відзначається високими харчовими якостями і є сировиною
для виробництва молочних продуктів. Молоко і молочні продукти становлять основу
повноцінного харчування населення. За науково обґрунтованими нормами харчування
людина має споживати в середньому 380 кг (у перерахунку на молоко) молока і
молочних продуктів, у тому числі 120 кг молока у свіжому вигляді. Скотарство
дає основну масу м’ясної продукції, цінної за вмістом високоякісних білків і
незамінних амінокислот. Середня науково обґрунтована норма споживання м’яса як
необхідного продукту харчування становить 80 кг на одну людину на рік, у тому
числі 45 кг яловичини і телятини [142]. Від забою молодняка великої рогатої
худоби одержують шкіряну сировину, а з відходів виробляють багато необхідних і
цінних продуктів, зокрема ендокринні препарати.
Скотарство є основним постачальником органічних добрив для рослинництва і
певною мірою зумовлює рівень урожайності сільськогосподарських культур. Як
свідчить досвід роботи ряду сільськогосподарських підприємств високих
показників у розвитку скотарства досягають у тих господарствах, де комплексно
вирішуються проблеми науково обґрунтованої системи кормовиробництва й годівлі,
цілеспрямованої селекційно-племінної роботи та утримання худоби. Скотарство за
напрямком поділяється на молочне і м’ясне. Молочне скотарство спрямоване на
виробництво молока, а приріст молодняка великої рогатої худоби і тварин на
відгодівлі є додатковим виробничим напрямком. У м’ясному скотарстві основний
виробничий напрямок – це одержання приросту молодняка великої рогатої худоби і
тварин на відгодівлі, а виробництво молока – додатковий напрямок. У Київській
області розвинене молочне скотарство, а м’ясного дуже мало (додатки А і Б).
Проаналізувавши дані, можемо сказати, що чисельність худоби молочного та
м’ясного напрямків зменшилась. Всього по Київській області в 2004 р. порівняно
з 2003 р. зменшилась кількість худоби молочного напрямку на
18 %, а кількість худоби м’ясного напрямку збільшилась на 8 %. Хоча, якщо
проаналізувати ситуацію в розрізі районів, то таке збільшення відбулося за
рахунок п’яти районів, зокрема Білоцерківського, Бориспільського,
Васильківського, Макарівського та найбільше Сквирського – у 8,2 рази. Таке
явище має місце за рахунок зменшення у даних п’яти районах поголів’я молочної
худоби. Це пов’язано з невигідними умовами утримання, незабезпеченістю
сільськогосподарських товаровиробників грошовими коштами на належну організацію
годівлі, технологічної оснащеності тощо.
Економічний закон вартості вимагає, щоб ціни на продукцію відшкодовували
витрати й приносили прибуток. У скотарстві дуже великий термін технологічного
циклу виробництва продукції: молока – 6-8 місяців, яловичини – 20-24 місяці. У
той же час технологічний цикл у партнерів-переробників сировини не перевищує
місяця [143]. Тому високорозвинені країни забезпечують державну підтримку
сільського господарства, як галузей з уповільненим оборотом капіталу.
Призупинити занепад можливо за умови приведення організаційно-економічних,
фінансових, селекційних, технологічних факторів інтенсифікації скотарства
відповідно до соціально-економічних змін, що відбуваються на селі.
Динаміку зміни поголів’я великої рогатої худоби в господарствах Київської
області наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Поголів’я худоби по категоріях господарств Київської області*
(на поч. року, тис. гол.)
Групи тварин
1991р.
1996р.
1997р.
1998р.
1999р.
2001р.
2002р.
2003р.
2004р.
Господарства всіх категорій
ВРХ
1307,8
849,6
734,5
588,3
536,3
437,6
430,6
407,4
333,7
у т.ч. корови
473,5
373,4
337,1
293,5
275,3
245,2
235,0
213,5
185,0
Сільськогосподарські підприємства
ВРХ
1161,0
700,7
593,6
451,9
401,9
502,5
291,5
273,3
217,1
у т.ч. корови
379,9
250,9
219,2
178,6
162,3
133,1
122,7
105,4
87,0
Особисті підсобні господарства населення
ВРХ
146,8
148,9
140,9
136,4
134,4
135,1
139,1
134,1
116,6
у т.ч. корови
93,6
122,5
117,9
114,9
113,0
112,1
112,3
108,1
98,0
*За даними Держкомстату України
За даними таблиці 2.1 установлено, що має місце небезпечна тенденція у
зменшенні чисельності поголів’я. Так, кількість великої рогатої худоби у
сільськогосподарських підприємствах зменшилась у 2004 році порівняно з 1991 р.
на 81,3 %, в тому числі чисельність корів у 2004 р. порівняно з 1991р. – на
61%. У господарствах населення спостерігається також зменшення кількості
великої рогатої худоби на 20,6 %. Це свідчить про те, що господарства населення
не в змозі утримувати велику кількість худоби самостійно, без допомоги з боку
держави.
Світовий досвід переконує, що тільки державна дотація молочної галузі дає змогу
стабільно нарощувати сировинну базу згідно із завданнями продовольчої безпеки
країни, зміцнює її позиції на внутрішньому та міжнародному ринках.
Скорочення поголів’я т