РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИКА ОБЛІКУ І КОНТРОЛЮ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ
2.1. Організація і методика обліку експортних операцій
Значна частина продукції пиво-безалкогольної галузі України експортується до
різних країн світу. Від того, наскільки професійно і обґрунтовано проводиться
облік експортної продукції та розрахунки за неї залежить кінцевий результат
підприємств пиво-безалкогольної галузі України.
Розрахунки за експортними операціями найчастіше здійснюються іноземною валютою,
тому оцінка методики їх бухгалтерського обліку та оподаткування є найбільш
актуальною.
Під час здійснення експорту в бухгалтерському обліку відображуються такі
господарські факти, як: відвантаження товару зі складу, надходження грошей на
поточний рахунок або оприбуткування товару (якщо експорт здійснюється на умовах
бартеру), отримання доходу та понесення витрат за операцією і визначення
фінансового результату. При цьому вирішуються такі завдання:
1. Визначення методу оцінки вибуття товарів;
2. Визначення моменту визнання доходів і витрат;
3. Оцінка витрат за експортними операціями;
4. Оцінка дебіторської і кредиторської заборгованості та контроль за повнотою і
своєчасністю її погашення;
5. Контроль за станом розрахунків з іноземними партнерами (покупцями,
комісіонерами, перевізниками тощо);
6. Визначення результатів за експортними операціями;
7. Контроль за правильністю і повнотою оподаткування;
8. Контроль за правильністю митного оформлення експорту.
Для цілей бухгалтерського і податкового обліку важливим є визначення того, що є
першою подією під час здійснення експортної операції: отримання передплати чи
реалізація товару; за якою угодою (прямо або через посередника) і формою оплати
(грошовою або бартерною) вона здійснюється. Залежно від цього експортна
операція по-різному відображуватиметься в обліку.
Використання іноземної валюти у розрахунках визначає особливості експортних
операцій, які зумовлюють методику бухгалтерського обліку і оподаткування, а
саме:
- погашення заборгованості здійснюється іноземною валютою;
- доходи і витрати первісно оцінюють в іноземній валюті;
- умови поставки визначаються ІНКОТЕРМС.
Тому у бухгалтерському обліку такого виду операцій потрібно керуватися не
тільки відповідними П(С)БО [196-200], а й П(С)БО 21 “Вплив зміни валютних
курсів”[203]. У податковому обліку розрахунки у іноземній валюті належать до
операцій особливого виду, оподаткування яких визначається законодавством
[242].
Порядок визнання доходу в бухгалтерському обліку регламентується П(С)БО 15
“Дохід” [199]. Згідно з ним дохід від реалізації продукції визнається, якщо:
1) покупцю передані всі вигоди та ризики, пов’язані з правом власності на
товар;
2) підприємство не здійснює надалі управління і контроль за реалізованою
продукцією;
3) по-третє, сума доходу може бути достовірно визначена та існує впевненість,
що в результаті операції збільшаться економічні вигоди підприємства, а витрати,
пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
Оскільки для фінансової звітності істотно значення має момент визнання доходу,
що зумовлено вимогами принципу відповідності доходів і витрат, розглянемо
докладно процедуру визначення моменту, коли бухгалтер має право визнати доход
від експортних операцій у бухгалтерському обліку.
Момент визнання доходу від реалізації має збігатися з моментом реалізації.
Звернемо увагу на те, що у бухгалтерському обліку відсутнє визначення моменту
реалізації. За економічною сутністю момент реалізація прирівнюється до моменту
продажу [34], під яким розуміють передачу предмету договору у власність покупцю
за платню. Тобто момент реалізації збігається з моментом набуття права
власності на предмет договору. Звичайно момент передачі права власності
оговорюється у зовнішньоекономічному договорі (контракті) відповідності до
права, обраного сторонами. У національному цивільному праві існує дві основні
системи переходу права власності – консесійна і традиційна [232]. Відповідно до
консесійної системи право власності на індивідуалізоване майно переходить у
момент укладання договору, а на майно з родовими ознаками – у момент фактичної
передачі. Відповідно до традиційної системи, право власності переходить на
будь-яке майно у момент його передачі покупцю.
В Україні набуття права власності на предмет договору визначається Цивільним
кодексом України [331]. Після внесення змін до ЦК України з 1 січня 2004 р.,
згідно зі ст.334 [331] право власності набувається у момент передачі майна,
якщо інше не передбачено договором. Передачею майна вважають момент вручення
його набувачеві (покупцю) або перевізнику, організації зв’язку для
відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов’язання
доставки [331, ст.334, п.2]. За ст.668 [331] у цей момент відбувається перехід
ризику випадкового знищення або пошкодження майна (під час операції
купівлі-продажу, обміну). Тобто відповідно до ЦК [331] передача права власності
у часі збігається з моментом передачі ризику випадкового знищення (пошкодження)
майна, оскільки цей ризик за ст.323 несе власник майна.
Втрата контролю і управління над товаром, як один з критеріїв визнання доходу,
безпосередньо пов’язана з передачею ризиків та вигод. Це зумовлено тим, що
відповідальність за ризик можливої загибелі товару передається покупцю. Після
цього моменту покупець має право згідно з міжнародним правом відразу продати
цей товар іншому покупцю (або змінити умови поставки), оскільки він вже
здійснює контроль над ризиками і вигодами. Отже, момент передачі управління і
контролю над усіма ризиками і вигодами, пов’язаними з товаром, є моментом
реалізації товару і, відповідно, моментом
- Київ+380960830922