РОЗДІЛ 2.
СУЧАСНИЙ СТАН ОРГАНІЗАЦІЇ ТА МЕТОДИКА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ
2.1. Законодавчо-правове регулювання бухгалтерського обліку оборотних активів
Запровадження ринкових відносин і різноманітних форм власності в Україні
зумовили внесення змін в існуючу систему бухгалтерського обліку як необхідну
передумову отримання достовірної інформації для прийняття економічно
обґрунтованих рішень, вибору надійних господарських партнерів і уникнення
підвищеного ризику в фінансовій діяльності.
Ведення бухгалтерського обліку пов’язане не лише з суто господарськими
питаннями, але й із правильним нарахуванням податків.
Перш за все, при дослідженні питання обліку оборотних активів слід ознайомитись
з нормативно-правовими актами, які регулюють здійснення бухгалтерського обліку
оборотних активів суб’єктів господарювання. За ринкових умов склалася ситуація,
за якої методологія обліку (передбачена національними стандартами
бухгалтерського обліку) не узгоджується з фінансовим законодавством, вступаючи
з ним в протиріччя. Для швидкої адаптації чинного порядку обліку до міжнародних
стандартів фінансової звітності, доцільно з’ясувати питання щодо адекватності
правового регулювання бухгалтерського обліку в Україні відповідно до потреб
господарюючих суб’єктів у відображенні економічної суті здійснюваних операцій,
співвідношенням норм правових актів, які встановлюють правила ведення
бухгалтерського та податкового обліку.
Також потрібно проаналізувати наступні принципи та вимоги у сфері обліку
оборотних активів:
аналіз економічного змісту й правової форми;
взаємодія бухгалтерського обліку з податковим;
удосконалення методів оцінки оборотних активів;
удосконалення обліку безнадійної заборгованості.
Перше й основне питання, що виникає при формуванні облікової політики щодо
оборотних активів - це питання співвідношення методології бухгалтерського
обліку і законодавчо-правових вимог. Необхідність швидкої адаптації до
міжнародних стандартів фінансової звітності вимагає відповідної зміни
нормативно-правових актів, які встановлюють правила ведення бухгалтерського
обліку всіма суб’єктами господарських відносин.
При цьому, система бухгалтерських стандартів повинна регулювати виключно
правила ведення обліку, а не господарські відносини. Визначаючи методи обліку,
держава не повинна створювати перепони на шляху реалізації прав та зобов’язань
суб’єктів господарювання.
Зміни в методиці бухгалтерського обліку та відповідних правових нормах не
повинні випереджати та передбачати зміни в господарських відносинах. Правове
регулювання зобов’язано створювати максимально сприятливі умови для розвитку
господарських відносин.
Вдосконалення правового регулювання у сфері бухгалтерського обліку вимагає
перегляду та систематизації правових актів у цій сфері. Бухгалтерський облік
регулюється документами, виданими владними органами різного рівня, які мають
різну юридичну силу.
Сьогодні, правовими основами бухгалтерського обліку є:
1) Закони України;
2) Положення (стандарти) бухгалтерського обліку;
3) План рахунків бухгалтерського обліку;
4) Накази та листи Міністерства фінансів;
5) Нормативні документи міністерств та відомств.
Деталізація ведення бухгалтерського обліку відтворена в Законі України „Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”[77]. Чинним Законом
передбачено правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського
обліку і складання фінансової звітності в Україні та поширюється на всіх
юридичних осіб, незалежно від організаційно-правових форм власності.
Закон про бухгалтерський облік і фінансову звітність закріпив визначену вже не
в одному Законі, Указі Президента і постановах Кабінету Міністрів України
функцію регулювання бухгалтерського обліку за Міністерством фінансів. Це
регулювання головним чином здійснюється згідно затверджених Положень
(стандартів) бухгалтерського обліку.
Протягом 1999-2005 року було затверджено 31 Положення (стандарт*)
бухгалтерського обліку, що отримали належну легітимність. Бухгалтерські
стандарти, інструкції і методичні вказівки визначають лише способи відображення
в обліку наслідків тих або інших господарських операцій, але не порядок їх
здійснення, останні встановлюються законодавчими актами [77]. Але часто
нормативно-правові акти містять норми, які стосуються не тільки здійснення
бухгалтерських записів, але й руху матеріальних і фінансових потоків.
Існує ситуація, коли методологія обліку випереджає цивільне законодавство, тим
самим, вступаючи з ним в протиріччя. Відмова від формування фондів спеціального
призначення, як від наслідків планової економіки, заходи безперечно необхідні,
але непідвладні національній обліковій політиці. Доти, поки зміни в облікових
методиках не будуть відбуватися слідом за змінами в господарських процесах,
такі нововведення продовжать створювати лише ілюзію ринкових перетворень,
тільки формально наблизивши національну економіку до ринкової, а облік до
міжнародних стандартів.
Таким чином, важливе питання, що виникає при формуванні облікової політики щодо
оборотних активів - це питання взаємодії методології бухгалтерського обліку з
податковим законодавством. Для швидкої адаптації чинного порядку обліку до
МСФЗ, доцільно з’ясувати питання щодо адекватності правового регулювання
бухгалтерського обліку в Україні потребам господарюючих суб’єктів у
відображенні економічної суті здійснюваних операцій співвідношенням норм
правових актів, які встановлюють правила ведення бухгалтерського та податкового
обліку.
З огляду на вищевказане, зробимо два висновки:
- по-перше, система бухгалтерських стандартів щодо оборот
- Київ+380960830922