РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ
ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ
2.1. Методи оцінки фінансових інвестицій
Об'єктивність оцінки інвестицій при складанні фінансової звітності обумовлює достовірність її даних. Тому особливої уваги вимагає правильний вибір методу оцінки фінансових інвестицій для конкретного підприємства.
Дослідивши застосування різних методів оцінки фінансових інвестицій, визначено, що, по-перше, існують різні системи оцінок для інвестицій в пайові і боргові цінні папери; по-друге, мають місце особливості оцінки довгострокових фінансових інвестицій. По-третє, вибір певного методу оцінки фінансових інвестицій залежить від статусу інвестора на ринку цінних паперів, які поділяються на професійних і непрофесійних (рис.2.1).
Рис. 2.1. Класифікація суб'єктів фондового ринку,
які здійснюють фінансові інвестиції
Таким чином, характеризуючи методи оцінки фінансових інвестицій, використаємо їх класифікаційні ознаки та характеристики цінних паперів, розглянуті в підрозділі 1.2, а саме:
- період інвестування (довгострокові і короткострокові);
- форми майнових прав, що засвідчує цінний папір (пайові, боргові і похідні);
- підпорядкованість і залежність суб'єктів інвестиційної діяльності (інвестиції в дочірні, асоційовані та спільні підприємства);
- цілі інвестування;
- суттєвість впливу.
У світовій і вітчизняній практиці застосовуються різні методологічні підходи до оцінки довгострокових фінансових інвестицій [76, 144].
Насамперед, треба виділити методи оцінки, що застосовуються на стадії придбання і формування первісної вартості фінансових інвестицій. Як показано на рис. 2.2, первісна оцінка здійснюється за собівартістю їх придбання. П(С)БО 12 ,,Фінансові інвестиції" [109] визначає декілька модифікацій собівартості: ціна придбання з врахуванням усіх супутніх витрат; справедлива вартість обліку інвестицій при обміні їх на цінні папери; справедлива вартість, встановлена за бартерним контрактом. П(С)БО 12 вводить також складну систему оцінки фінансових інвестицій в балансі. Методи оцінки інвестицій залежать від того, призначені вони для продажу чи для використання з метою одержання прибутку. У першому випадку оцінка інвестиції на дату складання балансу здійснюється за справедливою вартістю або за собівартістю з урахуванням зменшення корисності.
Якщо придбані інвестиції не призначені для подальшого продажу, то крім названих способів, може використовуватись ще й метод оцінки за амортизованою собівартістю і метод участі в капіталі. Застосування того чи іншого методу залежить від ступеня впливу інвестора на підприємство, акції якого ним придбані. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності також враховують даний фактор. Залежно від того, який вплив має інвестор на суб'єкт інвестування, оцінка може проводитися за собівартістю, за правилом нижчої оцінки (собівартістю в капіталі або ринковою вартістю) та за методом участі в капіталі.
Рис 2.2. Оцінка фінансових інвестицій за П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції"
Національними стандартами порівняно з МСФЗ запроваджуються нові визначення в оцінці інвестиції. Зокрема, у статті 9 П(С)БО 12 зазначається, що ,,фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображають на дату балансу за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції".
Визначення терміну "зменшення корисності" містить П(С)БО 7 "Основні засоби" (п.4), згідно з яким це - ,,... втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування". Прийняте у 2004 році П(с)БО 28 "Зменшення корисності активів" [114] визначає, що втратами від зменшення корисності є "сума, на яку балансова (залишкова) вартість активу перевищує суму його очікуваного відшкодування".
Що стосується міжнародного досвіду з цього питання, то необхідно звернутись до МСФЗ 36 ,, Знецінення активів" [91], який визначає облік і розкриття інформації про зменшення корисності всіх активів. МСФЗ 36 вимагає визнавати збиток від зменшення корисності активу тоді, коли його балансова вартість перевищує суму його очікуваного відшкодування. Збиток від зменшення корисності необхідно визнавати у Звіті про прибутки та збитки для активів, що обліковуються за собівартістю, а для активів, що обліковуються за переоціненою сумою, такий збиток слід розглядати як уцінку. Сферою застосування вказаного Стандарту є інвестиції в дочірні, асоційовані компанії та у частки в спільних підприємствах.
Таким чином, можна зробити висновок, що для фінансових інвестицій зменшенням корисності будуть втрати економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості інвестиції над сумою, яку підприємство очікує отримати за час утримування інвестиції. Втрати від зменшення корисності фінансових інвестицій визнаються як інші витрати з одночасним зменшенням балансової вартості інвестицій.
П(С)БО 12 запроваджує ще один метод оцінки фінансових інвестицій - за амортизованою собівартістю. Під нею розуміють ,,... собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності і яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії) ". Треба зазначити, що цей метод пропонується застосовувати лише щодо облігаційного інвестування. Він є досить складним для розрахунку, передбачає постійне визначення суми відсотків за ефективною ставкою і суми амортизації дисконту або премії.
В залежності від значущості впливу або контролю над підприємством з боку інвестора й існують різні підходи до оцінки і відображення в обліку фінансових інвестицій (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Залежність методів оцінки інвестицій
від ступеню впливу інвестора на об'єкт інвестування
Ступінь впливу інвестора на об'єкт інвестування Метод оцінки фінансових інвестиційІнвестор не має суттєвого впливу на інвестоване підприємствоЗа справедливою вартістю або собівартістю з урахуванням зменшення корисностіІнвестор має сутт