РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА І ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
НА МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
2.1. Засади організації бухгалтерського обліку на малих підприємствах
З переходом до ринкових відносин господарювання в Україні змінюються і уточнюються завдання бухгалтерського обліку, його організаційна та методологічна побудова. У сучасних умовах діяльності підприємств на облік покладено завдання - покращити інформаційне забезпечення управління. Це зумовлює потребу перегляду низки теоретичних та практичних положень бухгалтерського обліку, методики формування і обробки облікової інформації.
Впровадження положень (стандартів) бухгалтерського обліку вимагає доопрацювання нормативної бази з регулювання бухгалтерського обліку на малих підприємствах. На нашу думку, щоб ефективно вирішити ці питання у контексті реформування обліку в Україні, в першу чергу, необхідно встановити засади та пріоритети побудови бухгалтерського обліку на малих підприємствах, врахувати їх при формуванні пропозицій щодо його методики та організації.
Проблеми адаптації міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) вирішуються усіма країнами Східної Європи. У Західній Європі та інших країнах увага дослідників зосереджена на особливостях їх застосування на різних підприємствах. Сутність проблеми полягає у встановленні того, чи можуть підприємства керуватись різними обліковими положеннями. Науковці Д.Харві та П.Уолтон вважають, що малі підприємства не повинні наслідувати облікові положення, які прийняті для великих підприємств, і стверджують, що "аргументи за диференціацію бухгалтерського обліку ґрунтуються на двох положеннях:
- надмірне навантаження, яке покладається на підприємства у вигляді загальних уніфікованих правил обліку;
- адекватність інформації, яка потрібна користувачам" [129].
Окремі вчені дотримуються точки зору, що бухгалтерські стандарти повинні застосовуватись однаково до всіх підприємств. Їх ключовим аргументом є універсальність. Цей аргумент підкріплюється також тим, що єдині стандарти бухгалтерського обліку забезпечують порівнюваність фінансової звітності різних підприємств, у той час як диференціація бухгалтерського обліку не дозволить вирішити це завдання.
Методологічні та методичні питання бухгалтерського обліку в Україні регулюються нормативними документами, які призначені одночасно для малих та інших підприємств. Це стосується також положень (стандартів) бухгалтерського обліку, норми яких застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (крім бюджетних установ), отже і малими підприємствами. Винятком є П(С)БО 25, яке застосовується лише суб'єктами малого підприємництва.
Основними документами, які регламентують бухгалтерський облік малих підприємств є:
- Вказівки про склад та порядок заповнення облікових регістрів малими підприємствами, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.05.1996 р.;
- Положення про спрощену форму бухгалтерського обліку суб'єктів малого підприємництва, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.09.1998 р.;
Відзначимо також, що нормативні документи з регламентації бухгалтерського обліку на малих підприємствах впродовж останніх років періодично зазнають змін, і процес цей не уповільнився, що оцінюється негативно.
Проблема диференціації бухгалтерського обліку по-різному вирішується у світовій практиці. У Франції комерційні підприємства повинні дотримуватись одних і тих же положень бухгалтерського обліку, незалежно від організаційно-правової форми підприємства, але ступінь розкриття інформації у звітності при цьому змінюється залежно від розмірів підприємства. У Новій Зеландії режим диференційованого обліку розповсюджується на комерційні об'єднання, підприємства державного сектора та некомерційні організації. У 1994 році в цій країні був виданий нормативний документ, який дозволяв певним підприємствам не дотримуватись окремих стандартів бухгалтерського обліку.
У Польщі в основу Закону про бухгалтерський облік покладено принципи об'єктивності, собівартості, нарахування, послідовності, узгодження, повного розкриття, консерватизму, суттєвості, єдності, порівняння. Проте в цій країні передбачений різний підхід до деяких принципів та їх застосування у приватному та державному секторах економіки. Яруга А. та Новак В. вважають, що подальше адаптування бухгалтерського обліку до перетворень національної економіки Польщі потребує єдиного підходу до їх застосування, що ґрунтується на принципі нарахування в усіх секторах економіки, застосування принципу консолідації у системі бухгалтерського обліку самостійних територіальних підрозділів підприємств, обов'язковості щорічного аудиту фінансової звітності [136, с.10].
У Великобританії у березні 1999 року були опубліковані Стандарти фінансової звітності для малих підприємств, які складають основу, на підставі якої малі підприємства можуть представляти фінансову звітність. У Російській Федерації діє спрощена система оподаткування, обліку і звітності для індивідуальних підприємців і організацій з граничною чисельністю працюючих до 15 чоловік незалежно від виду діяльності. Організаціям надається право оформлення первинних документів, бухгалтерської звітності та ведення книги обліку доходів і витрат за спрощеною формою, у тому числі без застосування способу подвійного запису, плану рахунків і дотримання інших вимог [6, с.57; 42].
На наш погляд, для вирішення окресленої вище проблеми, необхідно її розглядати через призму:
- потреб користувачів в обліковій інформації;
- витрат на організацію та ведення бухгалтерського обліку та інформаційних вигід від нього.
Бухгалтерський облік є інформаційною системою управління, яка повинна бути пристосована до потреб користувачів. З огляду на те, що облік відіграє важливу роль в прийнятті управлінських рішень, необхідно врахувати вимоги, які ставлять перед ним різні користувачі облікової інформації малих підприємств. Традиційно виділяють внутрішніх та зовнішніх користувачів. Перш за все облікову інформацію викори
- Київ+380960830922