РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ БАНКУ
2.1. Методичні прийоми облікової політики щодо управління фінансовими активами банку
Основну частину доходів банк отримує від фінансових активів.* Тому облікова політика банку щодо цього має велике значення. Вона повинна розкривати інформацію відповідно до класифікації фінансових активів банку (Додаток Г), а саме: правила первинного визнання активу, його оцінку на дату балансу, методи вибуття тощо. Нормативним забезпеченням цього є МСБО 30 та П(С)БО 13. В той же час слід зазначити, що вказане питання недостатньо висвітлено в національній практиці обліку. Зміна вимог міжнародних стандартів обліку також спонукає до постійного опрацювання банком питань формування облікової політики фінансових активів.
Первинне визнання фінансових активів у балансі банку залежить, передусім, від шляху надходження до балансу: методом придбання, самостійної видачі, заміни на інший фінансовий актив. Так, при самостійній видачі активу (наприклад, кредити, дебіторська заборгованість) їх первинна вартість формується за вартістю грошових коштів, виданих за договором. При придбанні фінансового активу, первинна вартість визначається за фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активу, що придбаний, і витрат, пов'язаних з придбанням активу (наприклад, комісії, обов'язкові збори й платежі тощо). У цьому випадку банк самостійно обирає спосіб визначення справедливої вартості фінансового активу за декількома
____________________________________________________________________________
*Фінансовий актив - це будь-який актив, який являє собою:
а)грошові кошти та їх еквіваленти;
б)контрактне право отримувати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства;
в)контрактне право обмінювати фінансові інструменти з іншим підприємством на потенційно сприятливих умовах;
г)інструмент власного капіталу іншого підприємства [101,с.1049].
варіантами: за ціною конкретної операції; за реально витраченими коштами на придбання; за ринковими цінами, які визначаються з використанням методу майбутніх платежів грошових коштів або надходжень, дисконтованих із застосуванням ринкової ставки відсотка для подібних фінансових активів.
При придбанні фінансового активу шляхом обміну на цінні папери власної емісії банку, первинна вартість визначається за собівартістю, яка рівна справедливій вартості переданих цінних паперів. При придбанні фінансового активу шляхом обміну на інші активи, їх собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.
Момент визнання і відчуження для фінансових активів банку визначається законодавством лише у випадку, якщо банк виступає стороною договору. Облікова політика розробляє конкретні правила встановлення моменту визнання й відчуження фінансових активів, що наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Правила визнання фінансових активів
Фінансові активиПравила визнанняБезумовні права вимоги (кредити або дебіторська заборгованість)Визнаються активом, коли банк є стороною контракту і внаслідок цього має юридичне право отримувати грошові коштиАктиви, які виникають внаслідок твердих договорів на придбання товарів (робіт, послуг)Визнаються, якщо внаслідок виконання договору з'являється право на отримання активуФорвардні контрактиВизнаються активом на момент виникнення зобов'язання, а не на момент руху коштівФінансові опціониВизнаються як активи, коли одержувач або продавець стають стороною договору Заплановані майбутні операціїНезалежно від ступеня їх імовірності не визнаються активамиПридбання або продаж фінансових активів за "стандартними" процедурамиВизнаються активом або з використанням обліку за датою операції або обліку за датою розрахунків. Цей метод використовується постійно для всіх придбаних або проданих активів
Конкретні аспекти облікової політики розглянемо відносно окремих груп фінансових активів: 1) кредитні операції; 2) дебіторська заборгованість; 3) фінансові інвестиції; 4) похідні фінансові інструменти;
5) інші фінансові активи в вигляді грошових коштів в касі, в банкоматах, в дорозі, в чеках та інших цінностях, на кореспондентських рахунках.
З метою проведення оцінки до справедливої вартості фінансових активів облікова політика банку визначає строки їх переоцінки (наприклад, щодня, щомісяця, наприкінці фінансового року). Важливим є те, що облікова політика встановлює правила для конкретних категорій фінансових активів, і відповідно для їх різних видів може відрізнятися. На підтвердження наведемо приклад визначення справедливої вартості фінансових активів на звітну дату балансу (табл. 2.2).
Конкретні аспекти облікової політики розглянемо відносно окремих груп фінансових активів: 1) кредитні операції; 2) дебіторська заборгованість; 3) фінансові інвестиції; 4) похідні фінансові інструменти; 5) інші фінансові активи в вигляді грошових коштів в касі, в банкоматах, в дорозі, в чеках та інших цінностях, на кореспондентських рахунках.
Таблиця 2.2
Оцінка фінансових активів на дату балансу
Фінансові активиВаріант оцінкиУсі активи, крім нижче наведених та дебіторська заборгованість, не призначена для перепродажуСправедлива вартість (ринкова вартість). Балансова вартість переглядається щодо зменшення корисності (метод створення резервів під сумнівні борги)Фінансові інвестиції, які утримуються до погашенняАмортизована собівартість
Фінансові активи, справедливу вартість яких неможливо визначити достовірноБалансова вартість переглядається щодо зменшення корисності (аналіз очікуваних грошових потоків)Фінансові активи, відносно яких не застосовується оцінка за справедливою вартістюЗа собівартістю з урахуванням зменшення корисностіФінансові активи у вигляді вкладень в асоційовані і дочірні підприємстваВартість визначається за методом участі в капіталі
1)Серед активів банку, що утримуються до погашення, кредитні опе