РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ПРИБУТКОВОСТІ БАНКУ
2.1. Основні коефіцієнти прибутковості банку
В різних країнах та за різних обставин власники банку можуть ставити різні стратегічні цілі перед керівництвом банку. Головною метою більшості комерційних банків визначено підвищення їх ринкової вартості. Основною складовою підвищення ринкової вартості виступає постійна прибуткова діяльність за наявності припустимих ризиків. В ринкових умовах, що формуються в нашій країні, основною метою українських банків є прибуткова діяльність за умови обов'язкового додержання високих показників надійності. На сучасному етапі, коли економіка України розвивається більш стабільно, коли зникли інфляційні джерела формування прибутку, зросла конкуренція, підвищилися обізнаність та вимоги клієнтів банку, аналіз прибутковості та факторів, що визначають її динаміку, є особливо актуальним. Прибутковість роботи банку є результатом побудови оптимальної структури його балансу, цільової спрямованості роботи персоналу, що відповідним чином мотивований до досягнення високих результатів. При цьому банк повинен обов'язково виконувати нормативні вимоги НБУ щодо ризиковості власної діяльності. Використання комплексного підходу до аналізу прибутковості дозволить підвищити ефективність аналізу та його роль в поліпшенні управління поточною і перспективною (стратегічною) діяльністю банків.
Як було проілюстровано на рис.1.7, факторів що впливають на прибутковість банку, багато. Кожен з них по-своєму впливає на прибутковість банку. При цьому дуже важко визначити який з показників прибутковості є головним. Більш того, пошук еталонного показника є недоцільним, кожен з показників дозволяє оцінити один або, навіть, більшість аспектів прибуткової діяльності, але аж ніяк не дозволить робити безумовних висновків. Тому все більшої важливості набуває знання всіх показників прибутковості, які комплексно оцінюють та дозволяють приймати управлінські рішення щодо підвищення прибутковості. Аналіз фінансових результатів діяльності банку є одним з найважливіших напрямів економічної роботи. В цьому аспекті велике значення має правильна організація роботи як на мікрорівні (тобто в окремому банку), так i на макрорівні (загалом по всій банківській системі України).
На рівні оцінки діяльності банку методика аналізу балансу з точки зору прибутковості полягає в досягненні оптимізації структури активних i пасивних операцій з метою максимiзацiї прибутку.
Аналіз прибутковості банку з використанням системи фінансових коефіцієнтів дозволяє проаналізувати тенденції зміни рівня показників прибутковості, для чого фактичні рівні порівнюються з середньостатистичними (або зі значенням цих коефіцієнтів в попередньому періоді). Коефіцієнти прибутковості аналізують за якісними та кількісними характеристиками, використовують статистичні та економіко-математичні методи з головною метою - визначити, оцінити та скорегувати відповідним чином фактори, що впливають на прибутковість банку. Кількість коефіцієнтів, що можуть бути використані при аналізі стану прибутковості, обмежена лише кількістю рахунків балансового звіту та звіту про фінансові результати, а при поглибленому аналізі - обмежена кількістю рахунків бухгалтерського обліку в тому числі з використанням деяких аналітичних рахунків. Аналітики, законодавці, керівники банку та інвестори - всі мають свої завдання щодо висвітлення специфічних аспектів стану банку. Серед найбільш поширених коефіцієнтів, що використовуються при аналізі прибутковості, виділяють:
* Прибуток на одиницю активів (ROA)
(2.1)
Коефіцієнт ROA (return on assets) може використовуватися як коефіцієнт для оцінки діяльності керівництва банку. ROA - передусім, показник ефективності роботи менеджерів. Він показує, як менеджери банку справляються з завданням отримання чистого прибутку з активів банківської установи. В практиці розрахунку прибуток беруть як суму чистого прибутку отриманого за період, а активи банку беруть як середьноденні залишки за розрахунковий період. Також аналітики інколи беруть в розрахунок не всі активи, а тількі ті, що приносять дохід - тобто так звані продуктивні активи.
* Прибуток на акціонерний капітал (ROE)
(2.2)
Показник ROE (return on equity)- вимірювач прибутковості акціонерного капіталу. Його значення завжди буде цікавити акціонерів. Він приблизно встановлює розмір чистого прибутку, який будуть отримувати акціонери від інвестування свого капіталу.
* СПРЕД (маржа) прибутку (SPREAD)
(2.3)
Цей коефіцієнт повинен враховувати тільки активи та пасиви, до яких застосовуються процентні ставки. Таким чином, він виключає вплив безпроцентних депозитів "до запитання", капіталу та невиконаних вимог резервування на чисті отримані проценти, і - звідси - на прибутки банку. Це ізолює вплив процентної ставки на прибуток банку і цим самим дає більш глибоке розуміння джерел прибутку банку та наслідків уразливості надходжень. За допомогою SPREAD оцінюється, наскільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладниками та позичальниками i наскільки гостра конкуренція на ринку, що обслуговується банком. Посилення конкуренції часто призводить до скорочення різниці між середніми доходами за активами та середніми видатками за пасивами. За період розвитку банківської системи незалежної України показник SPREADу постійно зменшувався, що говорить про посилення конкуренції на ринку банківських послуг та змушує банки знаходити нові джерела надходження доходів.
* рівень збалансованості активів i пасивів з фіксованою та змінною процентною ставкою - розрив (GAP)
GAP = Підпроцентні активи - Підпроцентні пасиви(2.4)
Він характеризує рівень збалансованості активів i пасивів з фіксованою та змінною процентною ставкою. Справа в тому, що в практиці банківських установ часто застосовуються такі види договорів, зміни в яких майже неможливі. Якщо чутливих до змін процентних ставок активів за кожний певний період часу більше пасивів відповідного гатун