Державний сектор в умовах ринкової трансформації економіки України.

РОЗДІЛ 2
РЕФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРА В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ.......................................
1092.1. Реформування державного сектора як складова ринкової трансформації вітчизняної економіки.......................................... 1092.2. Концептуальні засади реформування державного сектора економіки України......................................................................... 1312.3. Проблеми і перспективи підвищення ефективності державного сектора вітчизняної економіки................................ 1522.4. Висновки до другого розділу.................................................173ВИСНОВКИ...................................................................................176СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................182ДОДАТКИ......................................................................................206
ВСТУП
Актуальність теми. Сутність ринкової трансформації економіки України полягає у системному реформуванні моделі національної економіки. Його необхідність зумовлена низькою суспільною ефективністю централізовано-планової моделі економіки, яка функціонувала в Україні за радянської доби. Розвиток централізовано-планової макроекономічної моделі відбувався головно завдяки її перевагам щодо мобілізаційних можливостей. Це призвело до того, що наприкінці 1950-х років у політичного керівництва склалася ілюзія про безперечну перемогу планової економіки над ринковою. Відтак, радянські економісти заперечували необхідність "невидимої руки" ринку як головного організаційного механізму економіки, абсолютизували роль держави у регулюванні економічної системи. У цих умовах на державний сектор були покладені практично усі (обов'язкові та необов'язкові) економічні функції. Водночас, неспроможність державного ціноутворення і централізованого розподілу забезпечити ефективне функціонування економіки та гідний рівень життя населення, ліквідувати дефіцит багатьох товарів і послуг в Радянському Союзі замовчувались. Підкорення суспільно-економічного розвитку виключно політичним цілям призвело до абсолютної монополізації економіки державою та утворення гіпертрофованого державного сектора економіки, який блокував "невидиму руку" ринку. У цьому полягає головна невдача централізовано-планової системи, що неминуче спонукала Україну, як і інші країни Центральної та Східної Європи, до безальтернативного вибору на користь сучасної моделі ринкової економіки.
Невід'ємною складовою розбудови нової моделі національної економіки незалежної України виступає реформування державного сектора, яке передбачає переоцінку його економічної ролі, а відтак кардинальні зміни функцій, завдань, масштабів, форм та методів функціонування. Проте початковий етап реформування державного сектора в Україні (1990-ті рр.) відзначався переважно формальним підходом і відсутністю науково-обґрунтованої концепції реформ, а відтак послідовності та узгодженості окремих заходів. Це призвело, поряд з іншими чинниками, до тривалої і глибокої трансформаційної кризи, зменшення інституційного потенціалу та ефективності функціонування державного сектора. У цих умовах істотно зменшилася довіра економічних суб'єктів до державних інститутів загалом, що істотно загрожує національній безпеці України.
Незважаючи на певну макроекономічну стабілізацію, починаючи з 2000р., чимало проблем національної економіки досі не одержали достатнього теоретичного вивчення та практичного вирішення. Звідси цілком очевидна необхідність подальшого дослідження, оскільки без наукового аналізу теоретичних та практичних проблем продовження реформування державного сектора, підвищення його ефективності та відродження на цій основі сталого економічного зростання вітчизняної економіки не можливе.
Позаісторичною детермінантою актуальності теми дисертаційного дослідження виступає необхідність розробки цілісної моделі державного сектора сучасної змішаної економіки, що становить мету та теоретичну основу реформування державного сектора вітчизняної економіки. Наявність такої моделі дозволить визначити кількісні та якісні параметри державного сектора, які становлять фактологічну базу аналізу "економіки державного сектора".
Необхідність переоцінки економічної ролі державного сектора вітчизняної економіки, істотні слабини процесу його реформування, а також недостатній ступінь розробки моделі державного сектора сучасної економіки актуалізують вибір теми дисертаційного дослідження.
Ступінь розробки теми. Проблеми визначення мети, завдань, форм, інструментів, масштабів та наслідків функціонування державного сектора економіки актуальні не лише для України. Вони притаманні будь-якій країні і мають перманентний характер. Це пояснює постійний та глибокий інтерес до цих проблем з боку численних науковців, зокрема В.Петі, А.Сміта, М.Туган-Барановського, К.Маркса, Ф.Енгельса, Дж.М.Кейнса, Дж.Хікса, Е.Хансена, Р.Харрода, П.Семюелсона, Р.Масгрейва, Дж.Гелбрейта, Д.Норта, А.Мюллера-Армака, Е.Аткінсона, М.Фрідмена, Дж.Стігліца, В.Танзі Дж.Б'юкенена, Я.Корнаї та ін. Наукові праці вчених різних шкіл і напрямів економічної науки присвячені, поряд з іншим, дослідженню, розробці або критиці альтернативних концепцій державного сектора економіки. У сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі чимало наукових творів містять ґрунтовний аналіз необхідності державного сектора економіки та його компонентів. Серед них вагоме місце належить монографії Е.Аткінсона та Дж.Стігліца "Лекції з економічної теорії державного сектора", з виходом якої (1980 р.) пов'язують виникнення нового напряму економічної науки. Проте дана праця не дає відповіді на низку запитань, зокрема, пов'язаних із особливостями перехідної економіки. Це обумовлює необхідність та відкриває додатковий простір для пошуку з боку сучасних, зокрема вітчизняних, науковців. Серед них найбільшу увагу проблемам функціонування державного сектора приділяють Є.Балацький, Л.Бальцерович, С.Біляцький, С.Біла, І.Галиця, Ю.Гришан, С.Давимука, М.Долішній, Я.Жаліло, О.К