Криміналістичне дослідження паперових грошей України

РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА СПОСОБІВ ТА ВИДІВ ПІДРОБКИ ГРИВЕНЬ УКРАЇНИ
2.1. Поняття та характеристика підробки паперових грошей України
Фальшивомонетництво - небезпечний злочин в сфері господарської діяльності, який загрожує нормальному функціонуванню кредитно-фінансових відносин у державі. Аналіз літературних джерел дозволяє зробити висновок, що указаний злочин з'явився ще в стародавні часи, коли роль грошей виконували різноманітні речі, ще зовсім не схожі на сучасні монети та банкноти [58, 75, 81, 83-90, 171-172]. Перші спроби підробити грошові знаки відомі нам за часів царя Хаммурапі (ХІІІ ст. до н.е.). А у VI ст. до н.е. виготовлення фальшивих монет було дуже поширеним, тому у законах Солона за цей злочин передбачалась смертна кара. Історики вважають, що у часи розквіту Древнього Риму центром фальшивомонетництва був Єгипет [87, с.5].
У ті часи, коли людство розпочало карбування монет із дорогоцінних металів (ІІ-І ст. до н. е.), з'явився такий різновид підробки грошей, як державне фальшивомонетництво. Історики свідчать, що за наказом Лідійського царя Аліатта (або його сина) у монетах, що виготовлялися як символ його царської влади, знижували вміст золота та срібла [173, с.127]. На початку людської цивілізації підробка грошей розглядалась як звичайне шахрайство, ошук приватної особи, тому і покарання було не дуже жорстоке. Але пізніше, коли фальшивомонетництво стало дуже розповсюдженим явищем, змінився і характер покарання за цей злочин, який стає все більш небезпечним для держави. Тому, наприклад, у Древньому Римі фальшивомонетника віддавали на смерть диким звірам або спалювали на кострищі. У Древній Русі особам, які підробляли гроші, заливали у горло розплавлене олово, а пізніше фальшивомонетникам відрубували руки та ноги. Але все одно ніяке покарання не могло знищити цей злочин, бо бажання швидко розбагатіти пересилювало страх розплати. У XVII-XVIII ст. в Англії підробка грошей була настільки розповсюджена, що у банках не завжди могли встановити, де справжні гроші, а де фальшиві. Відрізнити їх було важко перш за все тому, що справжні грошові знаки виготовлялись на дуже низькому рівні, аж доки у 1844 році спеціальним законом не були закріплені жорсткі вимоги до їх якості.
Перші американські банкноти мали один нерівний край, щоб ускладнити їх підробку. Звичайно, що це був дуже ненадійний захист, тим більше, що купюри дуже швидко зношувались. У інших країнах підробка банкнот також ставала все більш поширеною. Ось як було охарактеризовано становище у Росії в указі 1771 року: "Известно нам стало, что в Санкт-Петербургский банк для вымена государственных ассигнаций вступило несколько подложных ассигнаций, т.е. 25-рублевых, переписанных в 75-рублевые (!) таким образом, что цифирь второй, и в строках написанное слово "25" выскоблены и вместо того вписаны цифирь седьмый, и в строках словами семьдесят, но оная при этом так осторожно учинена, что при первом взгляде и не будучи о том предуведомлену, трудно таковую подложность распознать".Тим же указом було наказано всі асигнації номіналом 75 рублів вилучити і більше не виготовляти [87, с.10].
Починаючи з XVIIІ ст. фальшивомонетництво перетворилося у спосіб економічної боротьби деяких держав із своїми політичними ворогами. У таких випадках підроблялись грошові знаки іншої країни, для якої ці підступні дії могли обернутися катастрофічними економічними наслідками. Уперше на державному рівні підробкою банкнот іншої країни взялися в Англії. У 1775 році США випустили в обіг купюри за назвою "континентальні гроші". Англія з метою підриву економіки США, з якими вела війну, виготовила значну масу підроблених континентальних грошей і поширила їх на ворожій території. Так, у січні 1776 р. з Англії до берегів Нью-Йорку пристав корабель "Фенікс", на борту якого знаходилось обладнання для виготовлення фальшивих банкнот. Отримані підробки виносились до міста у мішках з-під борошна, після чого розповсюджувались у США. Колоністам прийшлося повністю вилучити банкноти усіх номіналів і замінити їх на нові. До подібної економічної диверсії пізніше удавалися багато країн світу [58, 66, 84-88, 90, 172-175].
Одним із найвідоміших державних фальшивомонетників був Наполеон Бонапарт. Відомо, що свої загарбницькі війни він вів, використовуючи фальшиві гроші. У 1806-1809 роках за його наказом виготовлялись підроблені прусські монети та австрійські паперові гроші, а у 1810 році - англійські банківські квитки, пізніше друкувались російські асигнації. У передмісті Парижу на невеличкій віллі була обладнана фабрика для друкування фальшивих банкнот. Тут була особлива кімната, підлога якої була забруднена та мала товстий шар пилу. Готові фальшивки кидали на підлогу та обробляли шкіряним віником, щоб банкноти ставали м'якими, сіруватими та виглядали трохи зношеними. Спочатку на цій фабриці друкували банківські квитки венського банку, а потім перейшли на російські асигнації [87, с.47]. Коли підроблені асигнаціїї номіналом у 25 та 50 рублів потрапили в обіг, відразу стала помітною деяка різниця між ними та справжніми паперовими грошима: якість фальшивок була вищою (більш тривкий папір з домішками блакитного барвника та якісними водяними знаками, ретельне гравірування, підписи виконані чітко літографічним способом друку, а не чорнилами). Та ще й деякі підроблені банкноти мали помилки у тексті: замість літери "д" у словах "государственный" та "ходячей" була надрукована літера "л". Коли після закінчення Вітчизняної війни 1812 року російський Сенат почав обмін асигнацій на паперові гроші нового зразка, стало відомо, що з 832 мільйонів асигнацій більше 70 мільйонів були фальшивими.
Історія ще знає приклади державного фальшивомонетництва: наприклад, у 20-х роках ХХ ст. Німеччина з метою підриву економіки Англії та Франції таємно виготовила велику кількість підроблених англійських та французьких паперових грошей. А після того, як у 1926 році голландська поліція затримала одного з розповсюджувачів підроблених банкнот, та обставини такого м